Роберт Франклін Янг - Коли час лише починався

різниця між двома мовами і двома світами, щоб її міг подолати цей нехитрий жарт... Але він

помилився. Спочатку розреготалася Марсі, а за нею і Скіп. - Ну, ви даєте, містере Карпентер!

- заливалася Марсі. А Сем тим часом рухався далі. Місцевість ставала все більш відкритою -

з великих рослин тут траплялися в основному лише пальмові гаї і купки кущів. Далеко

справа над задимленим горизонтом, весело палахкотіли вулкани. Попереду виднілися гори,

вершини яких ховалися в мезозойському смозі. Повітря було таким вологим, що на ковпаку

кабіни весь час осідали краплини води і скочувалися вниз, як в дощ. Навколо кишіли

12

черепахи, ящірки і змії, а один раз над головами швидко пролетів справжній птеранодон.

Нарешті вони дісталися до річки, про яку розповідала Марсі і про наближення якої вже

давно попереджав все більш сирий, болотяний грунт. Нижче за течією Карпентер вперше в

житті побачив бронтозавра. Він показав на нього дітям, і вони витріщили очі від подиву.

Бронтозавр лежав посередині повільної поточної річки. Над водою виднілися тільки його

крихітна голова, довга шия і частина спини. Шия нагадувала струнку, гнучку башту - всю

картину псувало тільки те, що вона раз у раз пірнала в папороті і очерети, що оздоблювали

берег. Нещасна тварина була до того величезна, що їй, щоб не померти з голоду, доводилося

годуватися буквально день і ніч безперервно. Карпентер відшукав брід і повів Сема через

річку до протилежного берега. Тут земля здавалася твердішою, але це враження було

брехливе: навігаційні прилади Сема показували, що трясовина трапляється тут ще частіше.

("Боже правий, - подумав Карпентер.- Що якби хлоп'ята забрели в таку трясовину?") Навколо

удосталь росло папороті, під ногами розстилався товстий килим з низькорослого лавра і

осоки. Пальмет і пальм як і раніше було більше всього, але час від часу почали траплятися

гінкго. Одне зних, справжній гігант, височіло більш ніж на півсотні метрів над землею.

Карпентер в подиві роздивлявся це дерево. У крейдяний період гінкго росли зазвичай

на високих місцях, а не у низинах. До того ж дереву таких розмірів взагалі нічого було

робити в крейдяному періоді. У гінкго- велетня були і інші незрозумілі речі. Перш за все у

нього був занадто товстий стовбур. Крім того, нижня частина його, приблизно до

шестиметрової висоти, була розділена на три самостійні стовбури - вони утворювали щось на

зразок триноги, на якій покоїлося дерево. І тут Карпентер побачив, що обидва його

підопічних схвильовано показують пальцями на те дерево, яке він роздивлявся.

- Воно саме! - закричав Скіп.- Це і є корабель! - Ось воно що! Не дивно, що я звернув

на нього увагу, - сказав Карпентер.- Ну, поганенько вони його замаскували. Я навіть бачу

гніздо для кріплення літака. - А вони не дуже старалися, щоб не було видно із землі, -

пояснила Марсі. - Головне - як він виглядає зверху. Звичайно, якщо Космічна поліція

настигне вчасно, вона рано чи пізно виявить його своїми детекторами, але принаймні на

деякий час такого маскування досить. - Ти неначе не розраховуєш на те, що поліція з’явиться

вчасно. - Та ні, звичайно. З часом-то вони сюди доберуться, але на це знадобиться не один

тиждень, а може бути, і не один місяць. Їх радарній розвідці потрібно багатенько часу, щоб

відслідкувати шлях корабля, до того ж вони майже напевно ще навіть не знають, що нас

викрали. До цих пір в таких випадках, коли викрадали дітей з Інституту, уряд спочатку

платив викуп, а вже потім повідомляв в Космічну поліцію. Звичайно, навіть після того, як

сплачений викуп і діти повернені, Космічна поліція все одно приступає до пошуків

викрадачів і рано чи пізно знаходить, де вони ховалися, але на той час їх зазвичай і сліду не

лишається. - Ну що ж, - сказав Карпентер, - я думаю, давно пора комусь першому їх зловити.

Як, по-вашому?

Заховавши Сема в найближчому пальметовому гаю і вимкнувши захисне поле,

Карпентер заліз під сидіння водія і витягнув звідти єдину портативну зброю, якою був

забезпечений трицератанк, - легку, але з сильним боєм рушницю, яка стріляла

паралізуючими зарядами. Таку рушницю ПАТО сконструювало спеціально для своїх

службовців, чия робота була пов'язана з подорожами в часі. Перекинувши ремінь через

плече, Карпентер відкинув ковпак, виліз на морду Сема і допоміг дітям спуститися на землю.

Все троє підійшли до корабля. Скіп видерся на посадочну стійку, підійнявся трохи вище по

стовбуру, і через декілька секунд шлюзова камера відкрилася. Скіп спустив вниз алюмінієві

сходи. - Все готово, містере Карпентер. Марсі озирнулася через