Олександр Шаравар - Повернути себе. Том 0. Передісторія, Олександр Шаравар

    —  Надіюся на це,- відповів я,- Як ви, напевно, здогадалися, у нас теж є деякі здібності, які дарує раксаніт. І ось моя здатність розм'якшувати матерію нам і допоможе здійснити втечу.

     —  А я то думаю, як вам вдається так швидко виконувати свою норму, - вимовив Троді, його промова зараз мала вельми кумедний вигляд, він докладав великих зусиль, щоб говорити зі звичною нам швидкістю. Його вираз обличчя при цьому був доволі смішним.

    —  Так, саме тому ми так швидко і працюємо,- підтвердив я.

    —   А яка в тебе здатність? - запитав Невіс у Рога,- Хоча не кажи, я сам вгадаю. У тебе посилилися всі органи чуття?

    —  Не зовсім, тільки нюх і слух. Та ще останнім часом зір став видавати різні казуси,- відповів Ріг спостережливому Невісу.  

    —  А ти мені не говорив про це,- дещо образився я на товариша, я думав, що ми один одному про все говоримо.

    —  Та це почалося всього кілька днів тому, я вирішив спочатку сам розібратися в новій здатності. Я її поки що не контролюю, зір зараз скаче, то можу пил розгледіти наче вас, то взагалі нічого не бачу. - зніяковівши відповів Рог.

    —  Значить зараз головне, щоб ти якнайшвидше взяв під контроль свою здатність. Контрольована вона може принести багато користі, а в такому стані тільки шкоду,- вимовив я, обміркувавши нову інформацію,- Тож, хлопці, ви з нами? -- запитав я в братів.

     —  Та з вами, нам якось не з лиця бути рабами. Ми народилися в сім'ї воїнів і самі стали воїнами, а значить бути рабами нам соромно. - відповів Невіс.

    —  Ось і добре, а зараз ми йдемо працювати. На жаль, тільки удвох це можливо, а значить, Невіс, ти йдеш зі мною, -- у цю мить спробував обуритися Рог, -- Ні, Рог, твоє першочергове завдання взяти під контроль нову здатність. А тобі Троді з твоєю швидкістю у вузькості буде зовсім неприємно.

    —  Хорошо,- погодилися вони зі мною.

    І ось зараз через два місяці скінчилася гірська порода і пішла звичайна земля в тунелі, який ми копали, а це могло означати лише одне. Скоро буде поверхня, а значить необхідно закінчувати свої справи в шахті і готуватися до втечі. Єдине, що мене бентежило - це легкі поштовхи, які відчувалися в тунелі, було відчуття, що зараз легкий землетрус.

    Але радість від досягнення землі перекривала все інше, я навіть почав наспівувати собі дитячі пісеньки, настільки мені стало радісно від цієї події. Я навіть хотів, не зупиняючись, дійти до самої поверхні, але обіцянку, дану друзям, слід було дотримати. Ми вирішили, що наш прорив на поверхню має відбуватися в повному складі. 

    До речі, такому швидкому досягненню поверхні я маю завдячувати своїй здатності. Місяць тому вона знову стрибком збільшила свої можливості і тепер я міг будь-яку матерію перетворювати на рідину. 

    А тиждень тому під впливом моєї здатності шматок породи просто зник, а замість нього з'явилася бура хмарка. Це означало, що я міг перетворювати матерію навіть у газоподібний стан. 

     Довелося бути дуже обережним із цією здатністю, думаю, якщо ми вдихнемо газоподібну гірську породу, то ні до чого доброго це не призведе. А так місяць тому, коли я навчився перетворювати породу на подобу рідини, ми сильно прискорилися.

   Порода сама стікала по нашому тунелю, по спеціально прокладеному жолобу назад у шахту, а там поруч ми нещодавно виявили ущелину, в яку ми і зливали її. Тож незвичайної рідкої породи ніхто не бачив. Вона, до речі, з часом починала густіти, але поки ще навіть найперша порція рідкої породи не перетворилася на камінь, вона зараз була за консистенцією як згущене молоко.  Ми взагалі всі свої дії після невдалого повстання намагалися якомога краще приховувати. 

     Та ущелина за відчуттями була просто нескінченною. Рог, який взяв свій зір під контроль і навчився також дивитися в повній темряві, не зміг побачити дна цієї ущелини. А тому ми не боялися туди зливати відходи від будівництва тунелю.

      Взагалі ми були не найнижчим рівнем шахти і цілком можливо, що десь там внизу люди не могли зрозуміти, що ж таке тече незрозуміле. Я якось намагався пояснити з фізичної точки зору свої здібності, але не зміг. 

     Дізнавшись, що я намагаюся зробити, Рог лише посміхнувся і сказав, що до здібностей псионіки підходити з погляду стандартних законів і фундаментальної науки не можна. Людство з псионікою зіткнулося вже понад п'ять тисяч років тому ще на зорі колонізації, і досі пояснити її науково не змогли. 

      Хоча на думку Рога так звані старші так звані нелюдські раси швидше за все знали, що це таке. У них і псионів на кілька порядків більше, ніж серед людей, та й людей, що володіють високим потенціалом, до себе забирають, ледь не насильно.

     Коли я з Троді, який допомагав цього разу, повернулися в шахту, то застали сильно нервуючих Невіса і Рога. Як виявилося, не все було тихо в шахті, поки нас не було. По-перше, стався сильний вибух десь на верхніх рівнях і ліфт з обірваними тросами звалився до нас. По-друге зрідка залітали плазмові кулі й детонували вже на нашому рівні шахти. Уже зараз були десятки загиблих рабів. 

     Самі хлопці сильно нервували через те, що не могли з нами зв'язатися. Я щоразу про всяк випадок своїми здібностями перекривав доступ до тунелю, залишаючи тільки невеликий стік для рідкої гірської породи. Хіба мало хто тут буде проходити. Тож до нас дістатися вони не могли і переживали, що нас засипало під час особливо сильних вибухів.

     Тільки після слів Рога я нарешті звернув увагу на періодичне тремтіння шахти і панічні крики рабів. Але ж ще в тунелі я відчував легкі поштовхи, але моя ейфорія, пов'язана з досягненням землі, надто забрала думки вбік від того, що відбувається в реальності.

      Також змушував нервувати і кам'яний пил, який сипався зі стелі шахти. А це означало, що шахті може прийти кінець у будь-який момент. Буквально за секунду після цього в нас на очах камінь вагою кілограм п'ятсот відірвався від стелі й упав униз.