Джеймс Еллрой - Секрети Лос-Анджелеса, Джеймс Еллрой

Висновок: у «Нічний сові» вбили двійника Кеткарта, а не його самого.

Причина?

Через порнуху.

Сінді Бенавідес і Дюк Кеткарт були вже готові продавати її; розслідуванням цих порножурналів опікувалися тоді хлопці із Відділу моралі — він ознайомився зі звітами усіх чотирьох, які вели цю справу, і всі вони не знайшли нічого, вартого уваги. А потім раптово помер Расс Міллард, і про ці журнали взагалі забули. А брати ж Енґлеклінґи розповіли, як до них звернувся Дюк Кеткарт, як вони навідалися у в’язниці до Мікі Коена, як він відмовився дати їм грошей. На їхню думку, Мікі Коен міг замовити вбивства в «Нічній сові» нібито з моральних переконань. Що за дурня! А якщо Мікі й справді стоїть за «Нічною совою», але з іншої причини? Екслі в одному зі звітів зазначав, що вони із Бобом Ґаллодетом почали розробляти цю версію, але потім чорні втекли із в’язниці і ту бійню повісили на них.

А в нього склалася власна теорія.

Може, Коен проговорився про наміри Кеткарта/Енґлеклінґів комусь із в’язнів, або це міг зробити, скажімо, Дейві Ґолдман? А раптом цей в’язень, звільнившись, під виглядом конкурента-сутенера зібрав про Дюка достатньо інформації? Може, він убив Дюка, вкрав його одяг, почав видавати себе за нього, але випадково загинув у «Нічний сові», бо Кеткарт полюбляв там бувати. Або, що здається набагато імовірнішим, приїхав туди на зустріч зловмисників, щось пішло не так, вбивці поїхали, а потім повернулися з дробовиками і пристрелили того, хто видавав себе за Кеткарта, а заодно з ним ще й п’ятьох ні в чому не винних людей, щоби замаскувати вбивство під пограбування?

Він почав працювати над своєю версією.

Спершу перевірив списки звільнених з в’язниці Мак-Ніл: у період між зустріччю Енґлеклінґів із Коеном та стріляниною в «Нічний сові» з тюрми вийшли лише чорні або білі, які були за комплекцією занадто великі або занадто маленькі, аби вдавати із себе Кеткарта. Але ж Коен міг тріпатися про плани Кеткарта, і про них міг дізнатися через четверті-п’яті руки хтось, хто й не перебував у в’язниці.

Теорії в його голові виникали одна за одною, йому шалено хотілося довести, що з нього може вийти справжній детектив:

Припустімо, вбивства в «Нічний сові» пов’язані із тими порножурналами. Виходить тоді, що ті чорнозаді і справді невинні, а справжні вбивці підкинули дробовики в машину Рея Коутса. А це означає, що фіолетовий «меркурій», який бачили біля «Нічної сови», був просто збігом — вбивці не могли знати, що першими підозрюваними стануть троє чорних, які заради розваги влаштували стрілянину у Ґріффіт-парку. Отже, вбивцям якось вдалося знайти автомобіль Коутса раніше за поліцейських і підкинути туди дробовики, позбувшись відбитків пальців. Існує купа способів, як вони могли це зробити.

1. Коутс, уже сидячи у в’язниці, міг розповісти про те, де сховав машину, своєму адвокату; вбивці або їхня людина могли вийти на адвоката й дістати потрібну інформацію або взагалі, домовитися із ним заздалегідь, щоб він вивідав у Коутса те, що їм треба.

2. Бандити могли проговоритися комусь із сусідів по камері, можливо підсадному від убивць.

3. І його улюблена версія, яка була в той же час найпростішою: вбивці виявилися розумнішими за поліцейських, почали власні пошуки і передовсім взялися за гаражі біля закинутих будинків, поки копи просто прочісували райони.

Або ж чорні проговорилися комусь у камері, людина вийшла й розповіла справжнім вбивцям, або ж — малоймовірно, але все-таки — якийсь недоброчесний коп міг підштовхнути пошуки вбивць у правильному напрямкові. Утім, перевірити все це неможливо: архіви в’язниці за 1935—1955 роки було знищено із метою очистити місце для нових справ.

Або в бійні в «Нічній сові» і справді могли бути винними чорномазі.

Можливо, це була інша банда, яка спершу каталася містом, потім стріляла у Ґріффіт-парку, а потім завалила шістьох осіб у забігайлівці. І їхній фіолетовий «форд»/«шевроле»/«меркурій» 1948—1950 року випуску так і не знайшли, тому що пофарбований він був власноруч, а за документами автоінспекції проходив під іншим кольором.

Бад, який ніколи особливо не користувався в роботі головою, тепер без кінця думав…

Брати Енґлеклінґи продали свою друкарню в середині 1954-го й розчинилися у повітрі. Він спробував їх розшукати два роки тому, але знайти не вдалося, як і натяків на те, де може бути тіло справжнього Кеткарта. Аж ось — півроку тому — з’явилася зачіпка в Сан-Бернардіно.

За словами одного з мешканців містечка, він бачив Сьюзен Ненсі Леффертс в компанії людини, яка за описом дуже нагадувала Дюка Кеткарта, і трапилося це за два тижні до бійні в «Нічній сові». Бад показав йому знімки Дюка; чоловік відповів, що «схожий, але не він». У звітах по «Нічний сові» зазначено, що Сьюзен Ненсі, коли почалася стрілянина, кинулася до чоловіка, що сидів за сусіднім столом, двійника Дюка, нібито їй не знайомого. Чому ж вони сіли за різними столиками? Бад спробував було з’ясувати щось у матері Сью Леффертс і через неї вийти на її хлопця. Але мати покійної говорити з ним не забажала.

Чому?

Бад зібрав сумку: усе своє барахло і майже п’ять кілограмів паперів. Справа знову застрягла — жодної ниточки, відколи він підібрався до Мікі