Микола Олександрович Бакума - Золотий маг. Книга 1. Зерно

кинув у ступку декілька зерен та почав методично їх молоти. Кімната одразу наповнилася чудовим ароматом кави. Шеф схопився та відкрив вікно, він не хотів, щоб кухарі знали, чим вони тут займаються.

— Ну що ти там колупаєшся? — не витримав Маукас, бачачи кострубаті спроби Ніка ретельно розмолоти зерна. Потім не витримав і забрав ступку. — Давай я сам. Якщо ти так само каву готуєш, як розмелюєш зерна, то я, мабуть, навіть пробувати не буду.

— У нас для цього були спеціальні пристосування. Я ніколи в ступці не молов зерна, — почав виправдовуватися учень.

— Гаразд. Я сам із зернами впораюся. А то такий чудовий продукт зіпсуєш. Ти тільки скажи, до якого стану його треба молоти, — Маукас ретельно розмелював каву, зрідка зупиняючись, щоб перепочити.

— Потрібно дрібно, але не занадто, — підказав Нік.

Через кілька хвилин активної роботи шефа кава була перемелена майже в пудру. Нік залишився задоволений результатом. Вони сіли і стали чекати, коли кухня звільниться від зайвих очей. Минуло ще хвилин десять, як в кімнаті з’явилася голова Клу і повідомила, що кухня вимита, посуд вимитий, все прибрано і розкладено, а кухарі та помічники відправлені відпочивати.

— Ну, пішли, Ніку. Треба і собі приємне зробити, — згорав від нетерпіння Маукас.

— Шефе, а моє прохання про солодке виконане? — поцікавився по дорозі учень.

— Ображаєш. Я завжди виконую те, що обіцяю, — трохи образився майстер. — Клу, давай тягни все, що я там приготував для нього.

— Ну от і добре. А тепер спробуємо приготувати міцну і смачну каву, — сказав Нік, коли вони підійшли до плити. — Мені треба невелику круглу пательню з високими краями, пісок, маленьку каструльку з ручкою, ложку, воду та цукор.

— Клу, чув, що треба? Швидше тягни сюди, — завантажив новою роботою сина кухар.

Вибравши потрібне з купи кухонного начиння, яку приніс Клу, Нік приступив до приготування кави по-турецьки, супроводжуючи кожну дію поясненнями двом кухарям, які з цікавістю спостерігали за процесом. Насипавши в пательню піску, він поставив її на плитку розігріватися. Джезви під рукою у нього не було, тому вирішив готувати в маленькій круглій каструльці. Це був, звичайно, поганий замінник джезви, але вибирати не доводилося. Насипавши в каструльку три невеликі ложки кави, додавши цукор та воду, Нік поставив її в розігрітий пісок. Незабаром утворилася піна і кава почала підніматися. Він зняв її з піску та дав трохи охолонути, а потім повторив процедуру ще два рази.

— Ну що, кава готова, — урочисто промовив учень. — Посуд, звичайно, не той, що мені був потрібен, але я впевнений, що вийшло все одно значно краще, ніж те, що ви готуєте. Давайте чашки.

Поки Клу бігав по чашки, Нік ще трохи поліпшив смак кави, додавши до неї пару крапель коньяку. У нього якраз залишалася остання пляшка після роздачі подарунків, і він вирішив остаточно завоювати прихильність шеф-кухаря таким нехитрим трюком. По кухні витав запах відмінно звареної кави з нотками коньяку. Кухарі вже давно з нетерпінням ковтайте слину в передчутті дегустації.

— Скуштуйте. Тільки обережно — гаряче, — попередив Нік дорослих мужиків, як дітей, бачачи їх нетерпіння.

Клу не наважувався взяти свою кружку швидше батька, з нетерпіння чекав, коли той почне пробувати. Маукас, не поспішаючи, з гідністю підняв чашку кави, шумно втягнув носом запах, посміхнувся від задоволення, подув у чашку та сьорбнув. Клу та Нік застигли в очікуванні реакції шеф-кухаря.

— Я думав, що вмію готувати хорошу каву, — сказав після паузи шеф. — Але виявляється, ми готували помиї. Ось якою повинна бути кава. Просто чарівний напій вийшов. Тепер я твій боржник, Ніку. З зернами, що ти мені подарував, я зможу місяць насолоджуватися гарною кавою.

— Просто все залежить від якості зерен, їх обсмаження, помелу та способу приготування. Буде можливість, я привезу вам ще зерен. Тільки, велике прохання, ви цей секрет нікому не видавайте, а то мені всю голову прогризуть, щоб я привіз всім зерен кави. Правда, я трохи подарував Майстру Анті, тому, думаю, що скоро він прийде до вас зі своїми, щоб ви йому приготували. Якщо хочете, можете застосовувати той спосіб, який я показав, а можете не розкривати секрету. Я що хотів попросити. Чи немає у вас на кухні якогось невеличкого пристосування для перенесення гарячого. Я хочу ще приготувати каву та взяти з собою, ну і коробочки якоїсь для солодощів.

— Не переживай, все знайдемо, все зробимо, — запевнив шеф-кухар. — Клу, давай принеси спеціальний чайник для походів та щось зручне для солодкого.

— Ну, можна я хоч каву доп’ю? — почав благати син, який насолоджувався кавою, розтягуючи задоволення маленькими ковточками.

— Гаразд. Такий процес дійсно не можна переривати, — дозволив Маукас та й сам заходився смакувати напій.

Лише через півгодини Нік зміг вирватися з рук кухарів, які стали тепер його найкращими друзями і бажали завалити його не тільки солодощами, а й іншою їжею. Від усього не вдалося відмовитися, але запевнивши, що наступного разу неодмінно забере все, обмежився солодощами та фруктами.

Він забіг до себе в кімнату, переодягнувся, склав припаси в невеликий рюкзак і відправився за вечірніми пригодами. Розпланувавши все вранці, він не очікував, що все так затягнеться та поставить під загрозу увесь план. Йому треба було ще встигнути забігти на кафедру магії Рослин за букетом. Хоча кафедра перебувала теж на третьому поверсі, як і кімната Ніка, тільки в лівому крилі, але, щоб дістатися туди, Ніку довелося спуститися на другий поверх, вийти з житлової частини для учнів і знову піднятися на третій до навчальних кафедр. Чомусь житлова частина для учнів, розташовуючись на другому і третьому поверхах правого крила, не мала виходу на третьому поверсі, тому потрапити в неї