Лариса Лешкевич - Від вічного кохання лише неприємності, Лариса Лешкевич

47.2

Вона розплющила очі, ковзнувши довгими віями по його щоці і подивилася ясним,  трохи безглуздим  після сну поглядом.

– Тешеб! – вигукнула хриплуватим, ніжним голосом, в якому змішалися пристрасть, здивування, недовіра ...

Тешеб промовчав – щоб він зараз не сказав – все було б не доречно.

Гайя приголомшено схопилася, сіла на підтиснутих ногах і вперлася руками йому в груди.

– Ти не сон! Не сон! Тепер – не сон!

– То я тобі снився? – не втримавшись, спитав Тешеб.

–  Щоночі! – прошепотіла вона, раптом судомно схлипнула, впустила голову йому на живіт і міцно притулилася губами до його твердо-пружної плоті.

– Гайє… – він почав гладити її вузьку, тремтячу спину з гостро виступаючими хребцями.

Тихо скуля, вона потикалася в нього обличчям, потім підвелася  і ковзнула вгору, до  його губ, вп'ялася в них божевільним, вимогливим, палаючим поцілунком.

Тешеб відчув, як  гарячково затремтіло під його руками дівоче тіло.

– Гайє…

–   Мій  коханий… Мій..

Перекинулася на спину, люто обхопила руками його плечі, потягла на себе і одвічним жестом непереборного бажання потерлася  знемагаючим лоном об  його пах.

– Гайє, почекай…

–  Будь ласка, любий… 

Тешеб підкорився її дикій пристрасті. 

Він підвівся на колінах, широко розкинув її стрункі стегна, підняв, але не зміг утриматися від спокуси: підняв їх ще вище, нахилився і з ніжною силою поцілував її палаюче вустя. 

Гайя скрикнула, напружилася, застигла, немов струна на останньому, дзвінкому акорді, потім безвольно опала і знову напружилася, намагаючись розкритися ще ширше.

Її кров шалено дилася, пульсувала.

– Тешебе… Я благаю тебе… Тешебе…

Він відсторонився і увійшов одним ривком, відчуваючи знайомий гомін у вухах… 

Розум помутився миттєво. 

Від злості і страждань  Тешеб все ж таки не до кінця усвідомлював або не дозволяв собі усвідомлювати те, наскільки насправді він  її кохає.

Гайя звивалася, вигиналася йому назустріч, металася по ліжку. 

Вона жадала наситити ту, майже звірину хіть, яку пробудив у ній Тешеб. Вона хотіла заглушити гостру знемогу порожніх, проведених без його поцілунків, ночей.

Чуючи її спокусливі стогін, відчуваючи невиразні, вимогливі рухи її    стегон, Тешеб  зовсім перестав контролювати себе. 

Він гнав так, ніби боявся не встигнути. 

В останньому сполоху несамовитої пристрасті, що збігся з її уривчастими, жалібними схлипами, він  рухнув на неї з  лютим, глухим риком, вдавлюючи її в ліжко,  майже  розплющуючи її своїм тілом. 

Потім, перекинувшись на бік, стискаючи одне  одного в обіймах, вони повільно цілувалися.

– То ти не чекала на мене? – трохи відсторонившись від її губ, спитав Тешеб.

Гайя млосно видихнула, задерлася, намагаючись притиснутись до нього ще міцніше і запитала:

– Навіщо ти прийшов?

– Більше не зміг...

Гайя обережно прибрала з його чола пасмо вологого волосся, що  закривало  очі.

– Думала – ніколи тобі більше не побачу… Може, те, що ти зараз поряд – якийсь дивовижний сон? Адже бувають такі сни... реальніші від самого життя.

–  Я ж обіцяв, що ми  будемо разом, – сказав Тешеб, – що тебе турбує?

– Ти міг передумати, – прошепотіла вона.

– Я люблю тебе і хочу одружитися з законами мого світу. А це – назавжди.

– І я тебе… – вона поцілувала його в плече, – Тож  ми більше не розлучимося?

– Не розлучимося.

– Обіцяєш?

– Клянусь.

– І навіть твій батько нам не завадить?

– Теперь не завадить, я ж казав тобі…

– Макс завтра прилетить. Я запросила його.

–  Він, як і раніше, вважає тебе  своєю нареченою?

–  Вже ні…

Гайя продовжувала допитливо дивитись у його близькі очі. Їхнє дихання змішувалося – губи торкалися губ.

– Знаю – це безглузде питання, але мені дуже хотілося б зрозуміти, чому ти полюбив саме мене, Тешебе? Ти бачив сотні дівчат і жінок.  Адже серед них, напевно, були і кращі за мене. Наприклад, ота Луона…

– Ти з'явилася у потрібний час. Я щось  таке відчув ще на галявині, коли ти заплакала, але не зрозумів.  

– А мені пам'ятається, – промовила Гайя зі смішком, – що першої ночі, коли мене мало не знудило, ти обійшовся зі мною  трішки грубо!

–  Ти була налякана, розгублена і  спантеличена, а я поквапився, тільки й усього, –  відповідав Тешеб з поцілунками, під які  Гайя з утробним стогом підставляла розкриті губи. –  Я поквапився – був збуджений до крайності.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍