Сергій Бобрицький - Земля Не пухом. Історія одного геоманта, Сергій Бобрицький

– Він не образиться, повірте. – Мабуть, те, що це одночасно сказали Леон, голуб Теодор, що завис над процесією, а також Хісс, який, як завжди, хтозна звідки взявся, переконало Еріду Брауні краще будь-яких аргументів.

– Ото ще фанатик… – Захитала головою чарівниця.

– Ви собі навіть не уявляєте, Ваша Високомагічність. – З награно сумним виразом на своїй хитрій морді кивнув Хісс.

– Ну то передавайте йому найкращі побажання і, сподіваюся, що мій подарунок доставить йому справжню дослідницьку насолоду. Всього найкращого!

З цими словами магеса єдиним левітаційним імпульсом заскочила на спину свого тяглового демона – і процесія розгорнулася, прямуючи в бік головних воріт, які вже почали потроху відкриватися.

– Як гадаєш, все нормально пройшло, Теодоре?.. – Задумливо запитав Леон Д’Альбон в голуба, поки їх проводжаюча процесія стояла, дивлячись вслід загону некромантки.

– Є певні підстави вважати, що так… – Так само задумливо пробасив голуб, лівим крилом вказуючи вперед.

А там, перед самими воротами, маркіза владно простягла свою правицю кудись донизу. І один з Темних Паладинів, що йшов поруч, миттєво, але обережно подав їй до руки важкий, великий букет з польовими квітами.