Олександр Шаравар - Повернути себе. Том 0. Передісторія, Олександр Шаравар

     —  Якщо це будуть справді цікавіші варіанти,- сказала уїдливо Ліка. Такою роздратованою її взагалі рідко можна застати, ось як на неї реагує ущемлена гідність.

    —  Що ж раз так, то летимо до лота номер шість тисяч двісті дев'яносто два,- посміхнувся Квай на спалах роздратування Ліки. І тут до мене дійшло, що Квай виводив Ліку з себе спеціально, він не має жодних упереджень перед жінками, але йому подобається грати на нервах.

    —  Ох Квай, даремно ти так, - поспівчував я йому, - Ліка дівчина не проста і твій жарт тобі відгукнеться, - поплескав я його по наплічнику скафандра.

    —  Я це вже бачу,- раптово з пересохлим горлом вимовив він, подивившись на Ліку. А вона на нього дивилася з гастрономічним інтересом.

    —  А тепер розкажи, що на нас чекає за корабель,- попросив Троді, який мовчав до цього.

    —  Чекає на нас легкий крейсер підвищеної автономності,-- взявши себе в руки почав говорити Квай,-- Близько десяти років тому до нас на верфі надійшло замовлення на створення патрульного флоту, щоб перекрити дорогу різноманітним асоціальним особистостям до нас у технократію, спочатку орієнтувалися на есмінець. Але як не намагалися наші інженери, але так і не змогли забезпечити автономність на рік для кораблів подібного класу.

    —  Тому вирішили взяти легкий крейсер за основу? - запитав я. Адже справді, екіпаж на патрульному судні має бути чоловік десять, а ще й десантна партія для абордажу суден порушників близько сорока-п'ятдесяти осіб. Забезпечити такій кількості людей автономність на рік на судні розміром до ста метрів завдовжки вельми проблематично.

—  Вирішили взяти кораблі наступного за габаритами класу, легкий крейсер був уже обмежений сто сімдесятьма метрами, але водночас усе так само залишався кораблем малого класу, але ж це дуже важливо. Ви напевно не знаєте, але близько шістдесяти років тому технократію змусили підписати договір про кількість середніх і важких суден?     

   —  Як же не знаю. Пам'ятаю я як ви тоді просрали у військовому конфлікті з Сизилієм, треба було відразу в систему вводити зоряний руйнівник, а не тоді коли п'ять ваших флотів перемололо. Ось і встигли підтягнутися вухаті тварюки,- вимовила Ліка.

   —  Мой батько брав участь у тому конфлікті, тож я погоджуся з тобою.- вимовив Квай,- Наше командування поклалося на вишкіл флоту, що з часів війни з архамі не був у жодному боєзіткненні, звісно, це призвело до поразки. А тому і слід було починати ходити з козирів, якби в їхній столичній системі стояв зоряний руйнівник, то вони одразу б підписали мирний договір, а так наші "старші брати" змусили підписати вельми ганебну мирну угоду і обидві сторони обмежити у використанні важких і середніх кораблів під загрозою своєї окупації. Або як вони назвали миротворчі сили.

     —  Повернемося до наших справ,- спрямувала назад у діловий струмінь розмову Ліка.

     —  Так, так от легкий крейсер це стеля наших можливостей, коли ми могли будувати, не звертаючи уваги на центральні світи. Ох як же добре, що технократ зміг відстояти зоряні руйнівники в ті часи, але ж батько розповідав, що довелося віддати п'ятнадцять зоряних систем, аби відкупитися. Знову пішов убік, ви вибачте, але для мене це болюча тема, мій батько виховав мене патріотом, а тому будь-який програш моєї держави вельми сильно відлунює в моїй душі... - попросив вибачення Квай, було видно, що він щиро переживає про події тих років.

     —  Нічого страшного, але все ж таки давайте обійдемося без подібних ліричних відступів,- уїдливо промовила Ліка.

    —  Стараюся,- вимовив Квай.

    —  Що ж змогли зробити унікального ваші інженери? -- запитав я у Квая, намагаючись перевести розмову в необхідний нам бік.

    —  Так от, проект, що вийшов, вийшов вдалим. Висока безпека, потужні досвітлові рушії, автономність рік плюс для сімдесяти чоловік, але собівартість споруди в сто одинадцять мільйонів кредитів була дещо вищою за те, на що розраховувало наше міністерство. Під впливом Технократа, ми все-таки виконали замовлення на п'ятдесят суден цього класу. Але кілька років тому наші конкуренти на Фелпсі змогли запропонувати флоту проект якраз таки есмінця та ще й удвічі дешевше. Звісно, нові замовлення отримали вже вони. 

      —   І що ті есмінці нічим не поступаються легкому крейсеру? -- запитав я.

      —  Де там, він у них вийшов ледь не паперовий, тільки посилена силова установка абияк забезпечує енергією їхні щити. Загалом їхні есмінці вийшли дуже ненадійними. Але в нашого міністерства і не стояла на чолі безпека, їм головне була дешевизна,- зі злістю вимовив Квай.

      — Які недоліки є в цього крейсера? - запитав Троді.

      —  Відносно малий режим роботи двигунів у режимі форсажу. Але для патрульного судна це не проблема, там головне наздогнати порушника. Також відносна скромність інтер'єру, ну це для вас цивільних, для військових там цілком непогані умови. Ну і дороговартісний ремонт, окрім як у нас в системі ніде не знайти оригінальних запчастин. Хоча на нього стають запчастини і від популярного в піратів крейсера триста другої серії, але й вони живуть на цьому крейсері менший термін... - відповів доволі щиро хлопець нам, я перевіряв за допомогою своїх емпатичних почуттів і був упевнений у цьому.

     —  Усе це добре, але в нас немає ста одинадцяти мільйонів кредитів,- сказала Ліка.

     —  А така сума і не потрібна. У нас тоді на стапелях стояв крейсер з цієї серії. Оскільки на будівництво гроші вже були виділені, то ми закінчили їхнє будівництво, але конкуренти з Фелпса постаралися зробити так, що міністерство вже було не зацікавлене в цих кораблях. Три роки кораблі простояли в очікуванні приймання, але за ними так ніхто й не прилетів. Ось колишній губернатор і поквапився і через свої зв'язки організував продаж крейсерів для своїх друзів на аукціоні, але у зв'язку з вашою появою до кінця виконати задумане не зміг. Зараз крейсер коштує шістдесят п'ять мільйонів кредитів, планувалося, що ще близько двадцяти відійде губернатору. Але оскільки його зараз уже немає, то ви можете купити крейсер за півціни.- відповів Квай.