Алекс Міш-ах - Закон Єдиного. Книга 1. Історія Небесних королівств., Алекс Міш-ах

ГЛАВА 5

  1. Осір сказав: Во ім'я Джеховіха, мир вам! На що Давеас заперечив: Ні, во ім'я Аполлона, яким є я! Як ви посміли наблизитися, замість того, щоб повзати на своєму животі? Чотириста років триває шана мого королівства, шанованого всіма Богами, що його відвідують. Але ви приходите, як варвар. Вниз, негіднику! Спочатку я зв'яжу вас, і кину в пекло!

  2. Осір сказав: Чому я не повинен стояти перед вами? Дивіться, Великий Дух створив увесь всесвіт для Своїх Синів і Дочок! За яким правом ви узурпували частину всесвіту? І за яким повноваженням змушуєте мене ставати на коліна перед вами? Але якщо ви можете показати мені ваші справедливі повноваження на те, щоб поневолювати цих людей, тоді скоріше покажіть мені свої аргументи. Оскільки я прибув від імені Отця, щоб звільнити їх, і підготувати їх до другого і третього відродження.

  3. Давеас сказав: Не думайте, що я не готовий до візиту таких неслухняних Богів, як ви. Дивіться на мої мільйони воїнів! І тепер на свою жменьку! Воістину, я кажу вам, що у мене є в'язниці, досить великі, щоб утримувати вас і ваших ангелів. Жоден не може сказати мені, що я - неосвічений. Протягом двохсот років я займався так званим відродженням. Я зробив себе рабом для безлічі, віддаючи всього себе, і весь свій час. Потім я побачив це безумство, і побудував третє відродження самостійно. Тому, це моє законне королівство. Крім того, я кажу вам в обличчя, негіднику! Немає більш вищих небес, ніж мої! Жоден не знаходить небес більших, ніж мої. Але маючи велику зарозумілість, ви прибули для шкоди. Я чув про це на інших небесах! Але тепер ви сунули свою голову в петлю. Схопіть його, маршали! Схопіть його, і його ангелів! Киньте їх у в'язницю!

  4. Осір не відповів, але підняв руку вгору, у сьомому знаку. І тут його архангели викинули аркуші світла, - яскравіші, ніж сонце. Давеас злякано відступив, а його маршали втекли. Тепер Осір із тисячею архангелів ступив у вогонь світла, піднявся над столицею й оточив Давеаса, узурпатора, але не зачепив його. І ось вартові Ради Давеаса здригнулися і втекли. Слідом за чим Осір сказав:

  5. Рука Вашої руки, Джеховіх, голос Вашого голосу! Скиньте цей дім і трон! І, дивіться, світло верхніх небес опустилося на долоню Осіра, і воно вразило будинок і трон, і вони впали, як солома під час урагану. Один Давеас устояв, - злий Бог, що наполовину онімів, і наполовину осліп через Велике Світло Джеховіха. Вниз! Вниз! - говорив Осір стінам і храмам міста. І його архангели зосереджувалися на кожній точці, куди вказувала рука Осіра. І ось все завалилося, і було розкидано по великій площі.

  6. Тим часом офіцери Давеаса розбіглися в усіх напрямках. Крім тих, які були вражені світлом. Вони впали, і були завалені сміттям.

  7. Тримайтеся! Тримайтеся! - кричав Давеас. Дайте мені повітря! Я гину! Я поглинаюся вогнем! І він викинув руки вгору, і його тіло зіщулилося в блискучих одежах. І тепер Осір викликав грім і блискавки, і послав стріли, і над усім плато Вібраджа шум і ревіння охопили всі вісімсот мільйонів душ. Таким чином вони більше не тікали, але стояли й чекали, спостерігаючи, що станеться далі.

  8. Осір не зупинився, але шукав більш підходяще місце, щоб побудувати свій трон. Він закричав: Джеховіх, Всемогутній! Елементи Ваших елементів, Отче! Закладіть тут трон для Вашого Сина! І його слова пішли далі, елементи піднеслися, щоб виконати його волю. І там з'явився найпрекрасніший трон, - сильний і незламний, на який піднявся Осір. Давеас упав долілиць донизу, плачучи і волаючи. Але Осір, рухом руки, покликав Ванг-те, найосвіченішого архангела, з її ангелами, щоб перевезти Давеаса в місце, яке було раніше вибране і побудоване.

  9. Тепер швидко очищалося це місце. Ангели Осіра огородили стовпами світла достатній простір для міста, у мільярди душ. І світло було настільки ж блискучим, як дуга на ефірійному небесному склепінні. Потім Осір призначив Клесту, Богиню Давна, і він дав їй Раду з п'ятдесяти тисяч ефірійців. А за межами стін, зі стовпів агні, перебував у страшному безладі Давеас, - зі своїми восьмистами мільйонами рабів.

  10. Ванг-те, архангел, сказала Давеасу: Хоч ви і фальшиві, але вам надається привілей звільнитися на деякий час, і організувати нове королівство. І в святості повернутися, і покірно керувати цими задушливими рабами. Дивіться, ви вчили їх вірити, що ви Аполлон. Скажіть їм тепер: Я не Аполлон! Я був фальшивий!

  11. Давеас шалено закричав: Ніколи! Джеховіх і його королівства прокляті навіки! Ви дивні духи, приїжджаєте з віддалених королівств, щоб пограбувати і перекинути найбільш доброчесне місце на небесах! Джеховіх і його слуги - руйнівники! На що Ванг-те відповіла: Не час для аргументів. Дивіться, тут ваші незліченні мільйони! Якщо я і мої ангели підемо від вас, ви станете як потопельник серед цього моря невігластва і неприємних запахів. Прийміть один раз співчуття, і очистіть себе від вашої довічної брехні і зрадницької тиранії. Оголосіть себе як Давеас, як ви вмієте! І тоді я зможу врятувати вас!

  12. Давеас грубо відштовхнув її вбік, кажучи: Ніколи я не визнаю цього! Якщо будуть вищі небеса, то я піднімуся туди, оскільки я Аполлон! Аполлон! Ванг-те сказала: Не відкидайте мене, во ім'я Джеховіха! Пам'ятайте, хто ви є! Ви бачили так мало, і так безсилі ви перед Всемогутнім! Ваша доля схожа на долю всіх диктаторів, на краю прірви жахів. Давеас не хотів більше чути її, а кричав голосно: Аполлон! Аполлон! І тримався осторонь. І тепер його колишні офіцери помчали до нього, і з ними прибули мільйони духів, - неорганізованих, смердючих, наляканих і божевільних у любові до імені Аполлон, значення якого вони не знали і не розуміли. І вони стали схожі на вузол змій, переплетених навколо Давеаса і його офіцерів. І в жахливому шумі жоден голос неможливо було відрізнити від іншого. І крайні натискали на тих, хто був усередині, з кожного боку. І тепер ці вісімсот мільйонів стали, як куля, вузол темряви, з безглуздим і гуркітливим стогоном усередині, і жахливим шумом на поверхні, від якого неприємні запахи йшли на всі боки.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍