Аля Алістер - У пошуках втраченої магії, Аля Алістер

— Так і спитися недовго, подруго. Пиячитимеш і думки людей чутимеш.

— Не смішно, — спробувала образитися Лана.

— Та годі, залишимо це на екстрені ситуації. Не переймайся. Страхи не ляхи!

 Але Лана була налаштована серйозно.

— Треба телефонувати Раді. Мені здається, що Максима цього ми ще побачимо... і мені це не подобається. Каламутний він дуже і... мені здається, небезпечний.

Коли Раді коротко розповіли телефоном про дивну зустріч із красенем, вона терміново запропонувала дівчатам приїхати до неї. Вмовляти нікого не знадобилося. Зайшовши до вже знайомого кабінету, подруги побачили дуже колоритну жінку в літах. Визначити вік було складно. Їй можна було дати і 60, і 80 років. На голові була споруда з яскравої хустки, схожа на чалму, на грудях побрязкували за найменшого руху безліч золотих прикрас, майже на кожному пальці каблучки. Вбрання було в стилі бохо, яскраве і строкате. Погляд живий і гострий. З усього видно, що замолоду вона розбила не одне чоловіче серце. Коли подруги зайшли в кімнату, жінка напрочуд бадьоро підійшла до них і без тіні сором'язливості почала роздивлятися спочатку Риту, а потім Лану. Тільки коли уважний огляд закінчився, вона назвалася.

— Ясмін. Я мама батька Ради.

— Бабуся? — боязко запитала Лана.

— Ні! Я вже сказала, хто я. Більше не повторюватиму. Ти Лана?

 Від такої відповіді дівчина розгубилася і тільки кивнула.

— А ти, мабуть, Рита, — трохи подавшись уперед, ствердно повідомила жінка.

Та теж змогла лише повторити рух подруги. Рада з посмішкою спостерігала за цим знайомством. Уже вона-то знала, яке враження справляла на людей бабусина манера спілкування. А будь-які спроби її назвати бабусею, завжди припинялися різко й категорично. На правах господині Рада поставила чай на столик. Під уважним і суворим поглядом Ясміни, подруги радісно вчепилися у витончені порцелянові чашки з чаєм і присьорбували потроху, почуваючись ніяково від такої уваги. А Ясмін відверто розважалася, провокуючи цю незручність. Нарешті їй це набридло, і вона суворо сказала:

— Розповідайте, що вчора сталося. Але тільки не навантажуйте мене лірикою. Чітко, коротко й по суті.

Дівчата перезирнулися і Лана почала розповідь, на правах найтверезішої на вчорашньому побаченні. Кілька разів бабуся зупиняла дівчину й уточнювала деталі, які її цікавили. Коли Лана закінчила, Ясмін скомандувала:

— Радо, неси все необхідне. Будемо дивитися. А ви, красуні, дайте по одній своїй речі й по одній волосині.

Рита віддала шпильку для волосся, а Лана тонкий браслетик. Зайшла Рада. Вона поставила на застелений червоним полотном стіл глибоке срібне блюдо, наповнене водою, поклала поруч кілька мішечків, запалила велику чорну свічку й відійшла вбік, немовби поступаючись місцем більш досвідченому фахівцеві. Ясмін неквапливо зайняла крісло біля столу і, суворо подивившись на присутніх, сказала:

— А тепер ні слова, ні зайвого руху! Мені потрібна повна зосередженість.

І почалося дійство. Вона накрутила волосся Рити на її шпильку, поклала на долоню, прикрила другою долонею і підняла руки як для молитви. Ясмін наче вслухалася, що їй розповість ця річ. Потім поклала шпильку у воду, додавши туди ж дрібку трав із першого мішечка. Провівши над блюдом долонею, Ясмін почала вдивлятися у водну поверхню. Усі троє уважно спостерігали за виразом обличчя бабусі. Вони намагалися вгадати кожну емоцію. Було здивування, нерозуміння, осяяння, напруга, стурбованість, знову нерозуміння...

Ясмін швидко відсунула блюдо, взяла в руки інший мішечок і почала по одному діставати камінчики з нього, викладаючи їх у тільки їй зрозумілий візерунок. На камінцях були викарбувані якісь знаки, схожі на руни. І знову на обличчі в неї миготів цілий спектр емоцій, причому, жодної гарної... Потім камінчики повернулися назад у свій мішечок і теж були швидко відсунуті, як і блюдо.

З наступного мішечка з'явилася велика колода карт із гарною, багато прикрашеною золотими вензелями «сорочкою». Картинок не було видно, тільки сорочку, коли Ясмін спритно тасувала колоду. І знову всі тривожно спостерігали за зміною емоцій, боячись поворухнутися. Судячи з усього, нічого доброго карти теж не розповіли. Й ось, колода, так само як і камінчики, зникла у своєму мішечку, і її рішуче прибрали вбік. Раді подали знак, щоб вона поміняла воду в блюді. Після чого той самий ритуал відбувся і з браслетом Лани. Коли все закінчилося, Ясмін глибоко задумалася. Градус напруги в кімнаті зростав... і тут вона так різко грюкнула долонями по столу, що всі здригнулися, а Лана з несподіванки й нервового напруження впустила чашку... добре, вже порожню.

— Значить так, красуні! Поки що жодних побачень, посиденьок у кафе і клубах. Цей ваш Максим, не той, за кого себе видавав. Він може змінювати зовнішність. Ви ж не хочете, щоб одна з вас спилася, скануючи думки кавалерів? А тільки так ви зможете впізнати ворога.

Рита аж подалася вперед:

— Він може перетворюватися на кого завгодно?

— Не зовсім. Він викликає яскраву емоцію, ось як із квітами, чіпляє як гачком цю емоцію і нанизує на цю невидиму нитку ті картинки, які він хоче, щоб ви бачили. Ви ж побачили ідеального чоловіка? — Ясмін посміхнулася з розумінням. — У жінок є певний стереотип ідеалу: