Yevhenii Nahornyi - N.A.S.T.R.O.M.A., Yevhenii Nahornyi

Марк схопився з місця, серце його забилося частіше. 
— Що це було?! — голосно сказав він, оглядаючись навколо. — Це… це точно не якась маленька тварина. 
Це щось велике, Чарлі. 
Чарлі, який саме в цей момент прокидався, спочатку заплющив очі від сліпучого сонячного світла, але швидко зібрався і піднявся, спостерігаючи за напруженою реакцією Марка. 
— Не панікуй, — сказав він спокійно, хоча і сам не виглядав надто впевненим. — Це може бути травоїдна тварина. Може, він просто реве, щоб позначити свою територію. 
Марк подивився на нього з деяким скепсисом. 
— Травоїдна тварина? Чарлі, ти серйозно? Те, що ми чули, не звучить, як звуки травоїдної істоти. Це щось велике. Ми повинні бути готові до всього. 
Чарлі затримав погляд на лісі, де не зникали таємничі звуки. Він заспокоював себе, хоча всередині відчував, що його слова не дуже переконливі. З одного боку, він намагався виглядати спокійно, але з іншого — сам починав усвідомлювати, наскільки непередбачуваною може бути ситуація. 
— Я знаю, це не ідеальне припущення, — відповів Чарлі, намагаючись тримати голос рівним. — Але єдиний спосіб дізнатися — це йти і обстежити місцевість. Якщо це дійсно велика тварина, ми можемо побачити її наближення і вчасно сховатися. 
Марк нервово ковтнув. Його думки линули до всього, що могло бути в цьому лісі. І хоча на вигляд місце виглядало спокійно і мальовничо, він почувався так, ніби опинився в пастці, де кожен рух може стати останнім. 
— І що ти пропонуєш? Піти подивитися? — запитав він, очікуючи, що Чарлі запропонує якийсь план дій. 
Чарлі похмуро поглянув на нього. 
— У нас немає вибору. Ми не можемо сидіти тут і чекати. Може, це просто якийсь місцевий звір, а може і щось більше. Але якщо ми залишимося на місці, це буде ще небезпечніше. 
Марк кивнув, хоча і не був переконаний. Але він зрозумів, що без дій їхнє становище не зміниться. Вони мали йти вперед. 
— Добре, — сказав він, ховаючи своє невдоволення і хвилювання. — Але будь обережним, Чарлі. Якщо це щось небезпечне, нам краще залишити все це і йти назад до капсули. 
Чарлі обережно кивнув, кидаючи на Марка погляд, який намагався втішити його, але сам він не був більш впевнений у ситуації, ніж його товариш. Вони швидко зібрали речі, подивились один на одного і рушили в напрямку, де, на їхню думку, мав лунати той рев. 
Рев пролинув знову, і цього разу він був ще ближчий, можливо, в кількох кілометрах. Важкі звуки, що нагадували глухий удар, долітали до них, змушуючи серце кожного з них битися швидше. На обличчі Чарлі з'явився невеликий піт, а Марк йшов з напруженням у кожному кроку. 
Поки вони обережно продиралися через густий ліс, вони обидва відчували, що треба бути готовими до найгіршого. Якщо це дійсно якась хижа тварина, їм краще мати план.

Вони йшли тихо, ступаючи на землю, покриту товстим шаром моху, який поглинає навіть найменший звук. 
Кожен крок обережно виважували, прагнучи уникнути шуму, що міг би привернути увагу можливого хижака. Чарлі йшов попереду, тримаючи планшет у руці, на якому були позначені можливі координати падіння шатла. Марк рухався позаду, постійно озираючись, його серце билося так сильно, що він ледь чув рев, що знову прокотився по лісу. 
Звук тепер був ближче, і це змусило їх обох нервово переглянутися. Під час кожного нового реву ліс здавався живим і глибоким, і ці звуки, як ураган, пронизували тишу, ніби ця планета намагалася попередити їх про щось страшне. 
— Чарлі, ти впевнений, що це просто травоїдне? — тихо запитав Марк, намагаючись не видавати паніки в голосі. — Це не звучить як звір, який просто шукає їжу. Це щось більше. 
Чарлі лише похмуро кивнув, хоча він також почувався все менш впевненим. Він знав, що такі реви не характерні для звірів, яких він бачив у книгах чи дослідженнях, навіть на Землі. Такий звук могло видавати лише нещадно велике створіння, чи, може, істота, що знаходилася на вершині ланцюга харчування. 
— Можливо, це просто якась… адаптована версія земного травоїдного, — сказав Чарлі, хоча навіть сам не вірив у свої слова. — Але на всяк випадок, будь готовий до будь-якого розвитку подій. 
Марк лише буркнув у відповідь, його думки були занадто заплутані, щоб сприймати це за серйозну теорію. 
Він, здається, все більше сумнівався, що це дійсно нешкідливе створіння. 
Звук став ще гучнішим. Вже не просто рев, а й глухе потріскування гілок і тріск дерев. Це здавалося все ближче і ближче, і якщо вони не зроблять кроки зараз, воно може наздогнати їх у будь-який момент. 
— Я думаю, ми повинні сховатися, — сказав Марк, ухопивши Чарлі за руку. — Це вже занадто близько. 
Чарлі поспішно озирнувся і побачив велике дерево, яке стояло поруч. Він швидко підійшов до нього і почав шукати щось, що могло б служити сховищем. Марк також поспішив, дивлячись навколо. Вони зникли в тіні дерева, намагаючись залишатися непомітними. 
Знову пролунало ревіння, і цього разу вони чітко почули, як щось велике рухається в їхньому напрямку. 
Марк сховався за стовбуром дерева, намагаючись зробити себе якомога менше помітним, його серце билось в грудях так, що здавалося, що він ось-ось зомліє. 
Чарлі сидів тихо, тримаючи в руках планшет, він відчував, як повітря навколо стало густішим, і це додавало відчуття напруги. Вони могли бачити, як через густий ліс повільно просувалася велика тінь. Рев більше не лунало, тепер чути було тільки важкий, глухий крок і скрипіння дерев, коли велике створіння наближалося. 
Чарлі затамував подих і уважно стежив за рухом. Він напружено вдивлявся в ліс, намагаючись розгледіти хоча б найменший рух. 
Нарешті, коли створіння з’явилось на світлі, обидва науковці затамували подих. Це була величезна істота, схожа на поєднання гігантського носорога і якогось чужопланетного хижака. Її шкіра була покрита товстими, схожими на луски виступами, і вона рухалася важко, але вперто, через густий ліс. На її спині були якісь видозмінені шипи, а величезні три пари очей, що відбивалися у світлі, здавалося, переглядали навколо в пошуках їжі чи загрози. 
Марк не зміг стримати шепіт: