Еліот Хіггінс - Ми - Bellingcat. Онлайн-розслідування міжнародних злочинів, Еліот Хіггінс

вибухова речовина російського виробництва для наповнення снарядів. Мабуть, контейнери просто не вибухнули. Тут я усвідомив, що чоловік на відео перебирав іще «живу» вибухівку, тоді як голос за кадром, здавалося, належить малому хлопцю.

Я замислився, чи могли ці «дивні бомби», як їх назвав @HamaEcho, бути касетними боєприпасами — широко засудженими і забороненими в багатьох країнах. Принцип дії такий: основний снаряд розпадається, випускаючи вибухові субснаряди — іноді їх сотні, — здатні уразити площу з кілька футбольних полів. Касетні субснаряди часто не вибухають і перетворюються на наземні міни, чекаючи, поки хтось — часто дитина — підбере їх 66. Під час лівійського конфлікту воєнний кореспондент New York Times Сі Джей Чиверс, колишній американський морпіх і експерт з озброєння, писав про прибічників Каддафі, які скидали касетні снаряди на підконтрольну повстанцям Місрату. Якщо сирійські урядові сили використовували такі боєприпаси в районах із цивільним населенням, це скидалося на серйозну ескалацію 67.

Касетні боєприпаси особливі тим, що залишають після себе оболонку бомби. @HamaEcho опублікував друге відео з того ж місця, на якому видно схожий на носій великий снаряд, розламаний на дві частини 68. Також він твітнув ці два короткі ролики Бйорну Єсперсену (@bjoernen_dk) — ще одному аматору, який за відкритими джерелами ідентифікує зброю, що застосовується в Сирії. Єсперсен накидав ескіз розколотої оболонки, щоб ми могли порівняти його з онлайн-зображеннями. Ми передивилися снаряди, придатні для розкидання касетних боєприпасів, і з’ясували, що кожен має свою форму, конфігурацію хвостового стабілізатора і може доставляти лише певні типи субснарядів. Почався процес відкидання зайвого. Лише один носій відповідної конфігурації поєднувався із субснарядами з наповненням A-IX-2: касетна бомба РБК-250–275 російського виробництва. Перехресні посилання на неї траплялися на різних сайтах: від видавця військової літератури Jane’s до ресурсу про невибухлі боєприпаси Uxoinfo 69. У Сирії таки застосовували касетні бомби, і в нас були докази 70.

До того моменту в оригінального відео на ютубі було зо дві сотні переглядів, і воно могло взагалі пройти повз увагу світової спільноти. Кількість моїх читачів у твітері сягнула 1500 — значно більше, ніж кілька місяців до того, але все ще замало, щоб мої твіти ставали резонансними. Потрібно було привернути якомога більше уваги на найвищих рівнях, тому я твітнув посилання на статтю в блозі всім, хто міг зацікавитися: Чиверсу із New York Times, Amnesty International, Human Rights Watch, репортеру з Guardian, Енді Карвіну з НСР і навіть парламентарям Сполученого Королівства, з якими перетинався під час телефонного скандалу. Для повного щастя я відправив посилання британському дипломату вищого рангу — міністрові закордонних справ Вільяму Гейґу.

Чиверс згадав мої висновки у своєму блозі, справедливо застерігши, що мій аналіз не остаточний. Однак він підтвердив, що на відео — таки бомбова касета РБК: «Очко на користь Брауна Мозеса за пильні очі та гострий розум» 71. Схоже, у Human Rights Watch теж прочитали мою статтю, хоча опублікували власний звіт, де експерт з озброєння підтвердив мої висновки, а незалежне розслідування визначило, що автор відео справді зняв його в районі Джабаль-Шашабо 72.

Чиверс у своєму блозі відповів на поширене запитання, чому застосування касетних бомб є такою вагомою подією, навіть порівняно з іншими жахами війни. «Арабські уряди дуже добре знають, який резонанс викликало використання касетних бомб проти мусульман і арабів: і коли Ізраїль скидав їх на Ліван 2006 року, і коли Лівія торік застосувала їх проти свого ж населення», — писав він. Якщо Дамаск підтвердить, що вдався до такого кроку, «це буде явним сигналом, що режим переступив іще один психологічний поріг і має намір далі загострювати конфлікт» 73.

Мимохідь Чиверс докоряв Human Rights Watch за те, що не послалися на блог Брауна Мозеса, хоч я сам ледь помітив це упущення. Проте на 2012 рік побутувала загальна думка: з інтернету можна взяти будь-що, а от авторства можна й не вказувати. Те, що існувало онлайн, вважалося менш цінним, хоча інтернет ставав основою загальнодоступних знань. Через цю невідповідність чимало інституцій недооцінювали те, що відбувалось у мережі.

Після коментаря Чиверса Human Rights Watch запросили мене в закриту фейсбук-групу «Загадкове озброєння», де зібрались експерти з різних організацій, які вивчали невпізнану зброю. У попередній епосі фахівці такого рівня могли спілкуватися лише в університетах, на військових об’єктах, академічних конференціях або в стінах аналітичних центрів. Стороння людина, як-от я, — досі лише офісний працівник — ніколи не мала доступу до таких знань і тим паче не могла висловитися сама. Як виявилося, до деяких моїх висновків експерти ще не дійшли — зокрема про нестандартне сирійське озброєння на зразок саморобних артилерійських установок, зімпровізованих через брак арсеналу в повстанців. Натомість експерти незмірно розширили мої знання про звичайну зброю.

У групі «Загадкове озброєння» я отримав іще один урок: експерти з різних галузей рідко спілкуються між собою. Почасти так і задумано. Наприклад, експерти з озброєння не впевнені, чи варто ділитися даними з журналістами й активістами: побоюються, що інформація може вийти під скандальними заголовками чи бути оберненою на чиюсь користь. Але я нічим не загрожував. Моя мета — встановлювати факти, і ніхто не платив мені за просування інтересів котроїсь зі сторін. Так я отримав доступ до низки онлайн-осередків — журналістів, сирійських активістів, правозахисників, експертів з озброєння — і опинився в центрі мережі, звідки поширювалися знання. Я міг не лише скористатися експертними знаннями, а й зводити фахівців між собою, коли вони потребували допомоги.

Протягом наступних місяців я вивчав рештки снарядів на кадрах з ютубу, порівнюючи найдрібніші деталі з мережевими фото — скажімо, з якісними аматорськими знімками з авіашоу, що рядочком демонстрували моделі чи не всіх можливих боєприпасів. Безцінними були матеріали знавців-любителів з інтернету. У групових чатах вони обмінювалися списками й фотографіями, яких більше ніде не знайти. У майбутніх розслідуваннях Bellingcat ми робитимемо значущі відкриття завдяки сайтам, присвяченим плейнспотингу 74, автомобільним номерним знакам і безлічі інших малозрозумілих нішевих хобі. Та в часи Брауна Мозеса я зосередився на військовому оснащенні ВПС Сирії. Я все ще був аматором, хоч і з великим онлайн-досвідом розпізнавання вушок кріплення, жолобків