Айзек Азімов - Межа Фундації

— Дайте їй сказати, Ґолане, — поспішно втрутився Пелорат. — Не накидайтеся на неї.

Тревіз підняв руки, демонструючи, що здається.

— Не кидатимуся. Кажіть, панночко.

— На великому кораблі, — сказала Блісс, — летить правителька вашої Фундації. З нею…

— Правителька? — здивовано вигукнув Тревіз. — Тобто стара Бранно?

— Це точно не її титул, — сказала Блісс, і на її губах з’явилася легка усмішка. — Але вона жінка, так. — Вона зупинилася, ніби прислухаючись до решти загального організму, частиною якого була. — Її звати Гарлабранно. Дивно, що в її імені лише чотири склади, коли вона займає таке становище у своєму світі, але, мабуть, у негеянців свої звичаї.

— Мабуть, — сухо відповів Тревіз. — Гадаю, ви б називали її Бранн. Але що вона тут робить? Чому вона не на… Розумію. Гея теж виманила її сюди. Навіщо?

Блісс не відповіла на це запитання.

— Разом з нею летить Лайонокоделл, п’ять складів, але водночас він її підлеглий. Здається, це неповага. Він важливий посадовець у вашому світі. З ними ще четверо, які керують озброєнням корабля. Бажаєте знати їхні імена?

— Ні. Як я розумію, на іншому кораблі один чоловік, Манн Лі Компор, і він представляє Другу Фундацію. Очевидно, ви звели обидві Фундації разом. Навіщо?

— Не зовсім, Треве… Я хотіла сказати, Тревізе…

— Ой, та кажіть уже Трев. Я не пихкатиму у вас кометним газом.

— Не зовсім так, Треве. Компор залишив цей корабель, і його замінили двоє людей. Один з них Сторгендібал, важливий посадовець Другої Фундації. Його називають Спікером.

— Важливий посадовець? Як я розумію, він має ментальну силу.

— О, так. Чималу.

— Ви зможете із цим упоратися?

— Безсумнівно. Друга людина на борту — це Гея.

— Одна з ваших?

— Так. Її звати Сурановірембластіран. Її ім’я мало б бути довшим, але вона довго пробула далеко від мене/нас/решти.

— Чи зможе вона стримати такого високого представника Другої Фундації?

— Його стримує не вона, а Гея. Вона/я/ми/усі здатні його знищити.

— І вона збирається це зробити? Знищити його та Бранно? Що це таке? Невже Гея хоче знищити Фундації і створити власну Галактичну Імперію? Повернути Мула? Більшого Мула…

— Ні-ні, Треве. Не хвилюйтеся. Вам не можна. Усі троє в мертвій точці. Вони чекають.

— На що?

— На ваше рішення.

— Знов за рибу гроші. На яке рішення? Чому я?

— Будь ласка, Треве, — сказала Блісс. — Вам скоро все пояснять. Я/ми/вона сказали стільки, скільки зараз можемо.

5

— Вочевидь, я помилилася, Лайоно, — втомлено сказала Бранно, — і ця помилка може бути фатальною.

— Вам обов’язково це визнавати? — пробурмотів Коделл крізь нерухомі губи.

— Вони знають, про що я думаю. Тож і гірше від цих слів не буде. Від того, що ви не рухатимете губами, їм важче не стане. Мені слід було почекати, доки щит іще більше посилять.

— Звідки ви могли знати, мере? — сказав Коделл. — Якби ми чекали, доки будемо вдвічі, втричі, вчетверо впевненіші (і так до нескінченності), то чекали б вічно. Звичайно, я волів би, щоб ми полетіли не самі. Було б добре поекспериментувати з кимось іншим — можливо, з вашим громозводом Тревізом.

Бранно зітхнула.

— Я не хотіла давати їм знак, Лайоно. Проте ви влучили в саму суть моєї помилки. Я могла б почекати, доки щит не стане достатньо непроникним. Не абсолютно непроникним, а достатньо. Я була свідома того, що в ньому є помітний витік, але не могла далі чекати. Усунення витоку могло тягнутися довше, ніж триває моя каденція, а я хотіла зробити це, перебуваючи на посаді, хотіла бути у вирі подій. Тому, наче дурепа, змусила себе повірити, що щит нормальний. Я не слухала застережень — наприклад, ваших сумнівів.

— Проте ми можемо перемогти, якщо будемо терплячими.

— Ви можете віддати наказ стріляти в інший корабель?

— Ні, не можу, мере. Якимось чином я не можу витримати цієї думки.

— І я. А якби вам або мені й вдалося віддати наказ, я впевнена, що люди на борту не виконали б його, не змогли б цього зробити.

— Не за теперішніх обставин, мере, але обставини можуть змінитися. На сцену виходить новий актор.

Він указав на екран. Бортовий комп’ютер автоматично розділив екран, щойно в межах його досяжності з’явився новий корабель. Цей другий зореліт з’явився з правого боку.

— Можете збільшити зображення, Лайоно?

— Без проблем. Цей другофундатор — майстер. Ми можемо вільно робити все, що його не турбує.

— Що ж, — сказала Бранно, вивчаючи екран, — я впевнена, що це «Далека зірка». Думаю, що Тревіз і Пелорат на борту. Якщо їх теж не замінили другофундатори, — розлючено додала вона. — Мій громозвід був дуже ефективний. Якби ж тільки щит був сильніший.

— Терпіння! — сказав Коделл.

У залі керування корабля пролунав голос, і Бранно могла сказати, що він складається не зі звукових хвиль. Вона чула його просто в голові, і їй вистачило погляду Коделла, щоб зрозуміти, що він теж почув цей голос.

— Ви чуєте мене, мере Бранно? — запитав голос. — Якщо чуєте, не треба казати. Достатньо лише подумати.

— Хто ви? — спокійно сказала Бранно.

— Я Гея.

6

Кожен із трьох зорельотів був, по суті, нерухомий щодо двох інших. Усі три дуже повільно оберталися навколо планети Геї, наче її далекий триєдиний супутник. Усі вони супроводжували Гею в її нескінченній подорожі навколо свого сонця.

Тревіз сидів, спостерігаючи за екраном, утомлений від здогадів про те, якою ж може бути його роль — для чого його тягнули через тисячу парсеків.

Цей звук у голові не здивував його. Він ніби цього чекав.

— Ви чуєте мене, Ґолане Тревіз? — сказав голос. — Якщо чуєте, не треба казати. Достатньо буде подумати.

Тревіз озирнувся навколо. Пелорат, явно приголомшений, роззирався навкруги, ніби намагаючись знайти джерело звуку. Блісс тихо сиділа, вільно тримаючи руки на колінах. Тревіз ні хвилини не сумнівався, що вона знає про цей звук.

Він проігнорував наказ використовувати думки й заговорив з навмисною чіткістю:

— Якщо я не дізнаюся, що тут відбувається, я не робитиму нічого, про що мене просять.

— Ви от-от дізнаєтеся, — сказав голос.

7

— Усі ви почуєте мої слова у своїй голові, — сказала Нові. — Ви можете відповідати подумки. Я зроблю так, щоб ви всі могли чути одне одного. І, оскільки ви все усвідомлюєте, між нами зараз достатньо тісний зв’язок, тож на звичайній швидкості світла просторового ментального поля не буде жодних незручних затримок. Почнімо з того, що всі ми опинилися тут завдяки певному компонуванню.

— У який спосіб? — пролунав голос Бранно.

— Не через маніпуляції з розумом, — сказала Нові. — Гея не втручається в жоден мозок. Це не наш метод. Ми просто скористалися честолюбством.