Лі Бардуго - Дев'ятий дім, Лі Бардуго

Алекс відчула, що щелепи розтиснулися, з рани полилася гаряча кров. В очах потемнішало.

Шакали відступили, скрадаючись назад до сходів і наштовхуючись один на одного. Вони скрутилися під бильцями, тоненько повискуючи й клацаючи щелепами.

Сендоу, стікаючи кров’ю, лежав на килимку поряд із нею, у нього була відірвана штанина. Дівчина побачила, що щелепи шакалів рівненько прокусили йому стегно — білий вигин кістки блищав, наче бліда пухлина. З ноги періщила кров. Чоловік хапав ротом повітря й нишпорив у кишені, намагаючись дістати телефон, але рухи були вповільнені, мляві.

— Декане Сендоу, — видихнула дівчина.

Його голова закинулася на плечі. Дівчина побачила, як телефон вислизнув з пальців і впав на килим.

Блейк повз до неї. Він теж стікав кров’ю. Алекс побачила, що шакали запустили зуби в плоть його біцепса й у стегно.

Хлопець підтягнувся до неї й накрив своїм тілом, наче коханець. Його рука досі стискалася в кулак. Блейк ударив дівчину раз, двічі. Друга рука схопила її за волосся.

— Жери лайно, — прошепотів він Алекс у щоку. Сів, міцніше перехопив її волосся рукою та гупнув головою об підлогу. Перед очима Алекс засяяли зірочки. Він знову підняв її голову, смикнув за волосся, задираючи підборіддя. — Жери лайно і здохни.

Алекс почула важкий вологий удар і замислилася, чи не тріснув у неї череп. А тоді Блейк упав на неї. Дівчина спробувала відштовхнути його, заборсалася в нього під грудьми, не в змозі витримати такої ваги, і нарешті скинула хлопця із себе. Торкнулася рукою потилиці. Крові немає. Рани немає.

А от сказати те саме про Блейка вона не могла. Один бік його ідеального обличчя перетворився на кривавий червоний кратер. Череп був проломлений. Над ним, схлипуючи, стояла Доус. У руках вона стискала мармуровий бюст Гайрама Бінґема III, святого покровителя Лети; його суровий профіль був укритий кров’ю та уламками кістки.

Доус випустила погруддя з пальців. Воно впало на килим і перевернулося на бік. Дівчина відвернулася від Алекс, упала на коліна й виблювала.

Блейк Кілі витріщався в стелю, але його очі вже нічого не бачили. На куртці танув сніг, а волосся блищало, ніби золоте руно. Хлопець скидався на полеглого в бою принца.

Шакали потупцяли вниз сходами й зникли у відчинених дверях. Алекс замислилася, куди вони пішли й на кого вони полюють, гаючи свій час.

Десь віддалік дівчина почула щось схоже на сирену або завивання в темряві якоїсь заблуди.

27

Зима

Прокинувшись, Алекс подумала, що знову потрапила до шпиталю у Ван-Найсі. Білі стіни. Пікання приладів. Геллі померла. Усі померли. А її запроторять до в’язниці.

Ілюзія була швидкоплинна. Пекучий біль у боці повернув дівчину до реальності. Жах від того, що відбулося в «Іль-Бастоне», рвучко повернувся розмитим образом: блимають червоні вогні, Тернер з копами заполонили сходи. Від уніформ її накрило хвилею паніки, але потім... «Як тебе звуть, дитинко? Говори зі мною. Ти можеш розповісти мені, що сталося? Тепер з тобою все гаразд. З тобою все гаразд». Як ласкаво вони з нею розмовляли! Як ласкаво поводилися! Алекс почула, як Тернер каже: «Вона студентка, першокурсниця». Магічні слова. Єль накрив її, загорнув, захистив. «Кріпись! Безсмертних не існує!» Яка сила була в цих кількох словах — магічній формулі.

Алекс відкинула ковдру й смикнулася в лікарняній сорочці. Від кожного руху ставало боляче. Бік їй зашили й перев’язали. Рот був сухий і ватяний.

Увірвалася медсестра з широкою усмішкою на обличчі, розтираючи між долонями засіб для дезінфекції.

— Ти прокинулася! — радісно зауважила вона.

Алекс прочитала ім’я на бейджику, причепленому до форми, і захолола. Джин. Може, це Джин Ґатдула? Жінка, якій «Череп і кістки» платили за піклування про Майкла Реєса, за піклування про всіх жертв віщувань? Це не могло бути простим збігом.

— Як ти, дорогенька? — поцікавилася медсестра. — Болить?

— Я добре, — збрехала Алекс. Вона не хотіла, щоб її накачували ліками. — Просто ще трошки слабка. А Памела Доус тут? З нею все гаразд?

— Далі коридором. Її лікують від шоку. Я знаю, що ви пережили це вдвох, але тепер вам слід відпочити.

— Звучить непогано, — погодилася дівчина, дозволивши повікам заплющитися. — Можна мені соку?

— Авжеж, — запевнила Джин, — ти навіть не встигнеш помітити, що мене не було, як я повернуся.

Щойно медсестра вийшла, Алекс сіла й зіслизнула з ліжка. Біль змушував дихати неглибоко, звук власного засапаного хекання нагадав тварину, що застрягла в пастці. Їй потрібно було побачити Доус.

Вона була під’єднана до крапельниці, тож узяла її із собою, тягнучи й радіючи, що можна на щось зіпертися. Палата Доус була в кінці коридору. Дівчина, убрана в спортивний костюм нью-гейвенського поліційного відділку, лежала на застеленому ліжку. Костюм був завеликий для неї й темно-синій, але ідеально пасував до її аспірантської форми.

Доус повернула голову на подушці. Побачивши Алекс, вона нічого не сказала, лише посунулася до краю ліжка, щоб звільнити трохи місця.

Дівчина обережно вмостилася на постелі поряд. Місця для них двох заледве вистачало, але це її не займало. З Доус усе було гаразд. З нею все було гаразд. Їм якось удалося це пережити.

— Декан? — запитала Алекс.

— Стабільний. Йому наклали гіпс і по вінця накачали кров’ю.

— Скільки часу ми тут провели?

— Точно не знаю. Вони дали мені снодійне. Гадаю, принаймні день.

Вони довго лежали в тиші, з коридору до них долітали шпитальні звуки, голоси із сестринського посту, клацання й гудіння машин.

Алекс уже задрімала, коли Доус озвалася:

— Вони прикриють усе це, чи не так?

— Ага.

Джин Ґатдула чітко вказувала на це. Лета й решта товариств скористаються своїм впливом до остатньої краплі, щоб переконатися, що справжні подробиці тієї ночі ніколи не стануть відомими широкому загалу.

— Ти врятувала мені життя. Знову.

— Я вбила людину.

— Ти вбила хижака.

— Його батьки дізнаються, що його вбили.

— Навіть в алігаторів є батьки, Доус. І це не заважає їм кусатися.

— Усе скінчилося? — запитала Доус. — Я хочу... нормального життя.

«Якщо таке колись настане, дай мені знати».

— Сподіваюся, — відповіла Алекс.

Доус заслужила трохи спокою, а це було все, що вона могла їй запропонувати. Принаймні тепер цей неоковирний безлад розплутається. Блейк став ниточкою, що допоможе розкрутити клубочок. Наркотики. Брехня. Домам Серпанку доведеться поквитатися один з одним.

Алекс, мабуть, заснула,