Володимир Галайчук - Українська міфологія

тонула, то відпускали, а коли плавала, тоді змушували «відкликати даннє». Водночас уже наприкінці ХІХ ст. «купання відьом» обмежувалося обливанням запідозрених у відьомстві жінок.[2002]

У те, що відьма відбирає дощ, перекриваючи підземні джерела, подекуди вірять донині: «Як дощу не було, чистили. В нас недалеко отсюдво є безодня. Вона, мабуть, я так думаю, шо в каждому селі є безодня. То в нас тако берег, і поле, і дуже високо, та як то в ямі та безодня. А мій чоловік робив підвожчиком. Нема дощу та нема дощу. Ну шо ж робить? То він ше з їдним, такий Іван, старший: «Їдьмо до безодні, побачим». Кажуть таке, шо буде забитий колок в джерело. Поїхали вони обóдва. Прийшли до теї безодні, встромляє руку цей Іван, старший, — є колок. Вони взяли, давай його звідти тягнуть, того колка. А він забитий в джерелі. То витягли такий як держак — зо два метри. І зара третього дня стався дощ. Та безодня — то таке джерело, і біжить річкою, там дуже добра вода. То відьми якісь забивають».[2003]

У давнину також вірили, що відьми можуть красти з неба зорі й ховати їх у себе в хаті. Але й ці уявлення, які свого часу так майстерно використав М. Гоголь у «Ночі напередодні Різдва» для характеристики відьми Солохи, так само були рідкісним вже наприкінці ХІХ ст.[2004]

Представлення у фольклорі. Зважаючи на особливу активність відьом на свята Купала та Петра, відьма є постійним персонажем купальських та петрівчаних пісень. Як приклад наводимо кілька текстів із Полісся, у різних варіантах широко відомих і на інших теренах України:

На вігони, на вігони йогонь горит,

Нашой вєдьмі живот болить.

Нехай болить, нехай болить, нехай знає —

Чужих коров не чепає.

Чужих коров, чужих коров не чепає,

Сиру-масла не збирає,

Сиру-масла, сиру-масла не збирає,

Да в бочечки не складає.[2005]

Йішли хлопці мостом-мостом,

Зловили вєдьму с хвостом, с хвостом,

Вони думали, що їх мати,

Да й покотили — давай ссати;

Йішли хлопці границею,

Зловили вєдьму з дойницею,

Вони думали, що їх мати,

Да й покотили — давай ссати;

Йішли хлопці гребелькою,

Зловили вєдьму з петелькою,

Вони думали, що їх мати,

Да й покотили — давай ссати.[2006]

Сьогодні Купайло, а завтра Йван,

Кидав чорт вєдьом через баркан,

Йа з баркана та в доліну,

Кидав чорт вєдьом через лавину.[2007]

Сьо’дні Купайло, а взавтра Йван,

Кидав чорт відьом через баркан,

Через баркан — да в долину,

А із долини — да в могилу.

Вхватив вон відьму да й носиця,

А вона ж, дурна, й не просиця.[2008]

Сьогодня Купайло, а завтра Йван,

Да кідало хлопцов через баркан,

Да кідало, да бурчало,

Да всє баркани поламало, (2 р.)

Да шоб воно лєгло да й не встало,

Да шоб воно лєгло да колодою,

Да не якою — дубовою.

На колоду сонце пече,

А з колоди смола тече:

Да будем смолу брати

Да вєдьмам очі заливати, (2 р.)

Шоб не ходили чарувати.[2009]

Петро-Петровочка,

Не виспалась твоя дочка.

Щоб вона спала да й не встала,

Щоб вона Петра не дождала.

Щоб вона лягла колодою,

Да й не якою — смоловою,

То буде сонце прип’єкати,

Да буде смола витєкати, —

То будут дєвки смолу брати

Да в’єдьмам очі заливати.

Ой щоб по ночах не ходили,

Чужих коровок не доїли,

Бо ті коровки рабенькії,

А в їх телятка маленькії.[2010]

Ой на Йівана Купайлого

Ходила вєдьма навайлого

Як на дуб лізла — кору гризла.

Як з дуба впала — зіллє рвала (2 р.),

Клепацьких хлопців чарувала.

Нехай чарує, нехай знають,

Нехай купайла не чіпають.[2011]

А на Йвана, а на Йвана Купайлого

Ходить ведьма навалного.

Ходить ведьма, ходить ведьма до повночі,

Повидирав йой чорт вочі.

Дурна вєдьма, дурна вєдьма на дуб лєзла,

З дуба впала — зеллє копала,

З дуба впала, з дуба впала — зеллє копала,

С-пуд кореня воду брала,

С-пуд кореня, с-пуд кореня воду брала,

Чужим коровам давала.

Од месяца, од месяца — до месяца

Дурна вєдьма повєсица.[2012]

Петровочка, Петровочка нєвєличка,

Йа в Петровку тємнії ночі,

Йа в Петровку, йа в Петровку тємнії ночі,

Чорт вєдьмі вібрав очі,

Шоб по ночах, шоб по ночах не ходіла,

Чужих коров не доїла.

Дзє та вєдьма, дзє та вєдьма забарилас?

На дуб лєзла — кору гризла,

На дуб лєзла, на дуб лєзла — кору гризла,

З дуба впала — зємлю драла,

З дуба впала, з дуба впала — зємлю драла,

Зємлю драла — зєллє копала.[2013]

Петро-Петро, де ти бував?

У чистом полі в межах лежав:

Стерог я жита ще й пшеницу,

Ше й тую вєдьму-чаровницу,

Шоб по полю не ходіла,

Жита-пшениці не ломила, (2 р.)

Чужих коровок не доїла.[2014]

Петро-Петро, де ти бував?

У чистом полі в межах лежав:

Стерог я жита, ще й пшеницу,

Ше й тую вєдьму-чаровницу,

Шоб по полю не ходіла,

Шоб з межі роси не збірала,

Шоб у коров спору не ’дбірала.[2015]

А хто не пойде на Купайло —

Шоб рукі й ногі по’дбирало,

А хто не війде вогню класти —

То загадаєм собак пасти,

А хто не вийде розкладати —

То загадаєм заганяти.[2016]

У наведених піснях звучать ті мотиви, які загалом характерні для уявлень про відьом. Зокрема, ідеться про їхній зв’язок із чортом, про шкоду худобі й збіжжю, про вміння чаклувати, збирання трав тощо. По суті, купальські та петрівчані пісні певною мірою мали оберегову функцію, спрямовану саме проти відьом («будут дєвки смолу брати да в’єдьмам очі заливати»). За народними уявленнями, купальський вогонь пече відьму, вона не може брати участі в загальному святкуванні. Звідси приказка: «Хто не пойде на Купайло — шоб рукі й ногі по’дбірало». Варто також зазначити, що спорадично купальське деревце називали «відьмою», а втопивши його, хутчіш утікали й не озиралися, «щоб відьма не зловила».

Смерть відьми. Повсюдно в Україні вважають, що «знахурі» й відьми страшно мучаться, помираючи:

— «Важко канать йой. Знаєш, як їє мучить? Ногамі посуче перше, покамість…»[2017]

— «Знахурі, вони мучацця. Аякже. Вони людям роблять, вони потом страдають. Н’а шо ти їму зробиш? Поки не прийде смерть, хлопці».[2018]

— «Мучацця. Одмучицця своє, і всьо. Але так, каже, шо вона знахорувала, то вона і мучицця. Але хто його знає…»[2019]

— «Як то були ворожки, паршиве людям робили, то вона