Олександр Шаравар - Повернути себе. Том 0. Передісторія, Олександр Шаравар

    Відпустити з такими даними нас, звісно, не можуть, але і шкодити нам на тлі популярності в народі теж не можуть. Ось вони і контролюють кожен наш рух, сподіваючись визначити, чи є у нас ця документація, чи ні.

    І найприкріше, за словами Ліки, відновити вдалося лише загальне креслення без будь-яких подробиць, ні матеріалів, які використані для виробництва знаряддя, ні порядок складання, нічого цього відновити з пошкоджених кристалів не вийшло.

    Єдиною більш-менш цінною інформацією був кристал із повним складом повстанського руху на території технократії Лірм. Він теж опинився в тому сейфі, нічого ціннішого там не було.

     І тепер лише чекали мого пробудження, щоб розібратися з рештою проблем. Ліка зараз думала, як можна вийти із ситуації, що склалася, так, щоб нас не розстріляли і ми не перетворилися на ворогів технократії. 

     І з усього виходило, що нам потрібно щонайменше дочекатися виборів губернатора, і вже за його підтримки ми зможемо без проблем покинути цю систему. Як подарунок йому варто залишити кристал з повстанцями, це дуже сильно зміцнить його позиції, адже там є і дуже високопоставлені люди.

     Так само не варто було забувати, з якою ж метою ми взагалі прилетіли в технократію Лірм. А прилетіли ми, щоб просто купити собі без будь-яких пригод новий військовий космічний корабель. 

    Ліка з хлопцями за цей час підібрали близько десяти екземплярів і чекали лише на мене, щоб я вже визначився з конкретним екземпляром. Особливо великого вибору тут не було, все-таки виробляли в цій зоряній системі лише кілька типів кораблів. І наш вибір упав на один із типів вироблених тут. 

     Можна було полетіти в метрополію і там узагалі обирати з величезної кількості типів космічних кораблів, але й ціни там дорожчі відсотків на двадцять, а тому ми й вирішили летіти в систему технократії, де й виробляють цей тип суден.

     Взагалі судна підібрані хлопцями були практично ідентичними, всі десять есмінців відрізнялися між собою лише роком випуску, найстаріший йому було шість років і найновіший цього року випуску. Всі вони були новими і крім пост виробничого тестування нікуди не літали. Тож визначитися було доволі складно і варто було вибирати просто орієнтуючись на внутрішні відчуття.

     Це, звісно, звучить дилетантським підходом, але ми всі не були фахівцями в кораблебудуванні. Навіть Ліка особливо не розбиралася в них, вона знала і вміла як керувати більшістю відомих моделей кораблів, вона могла їх відремонтувати, але тонкощі кораблебудування їй ніколи раніше не були потрібні.

     Тож нам насправді доведеться орієнтуватися на власні відчуття. Кораблі повністю ідентичні і крім дрібних неточностей під час складання вони навряд чи чимось відрізнятимуться між собою.

     Останні кілька годин перед тим, як мене випустять із медкапсули, я висів над нею і думав, яким чином мені назад вселиться в тіло. Я пробував просто лягти в нього, але я все одно не відчував якихось змін. Це мене дещо налякало, невже я назавжди залишуся в такому безтілесному стані.

     Взагалі питання було не пустим, адже я ніяк не міг взаємодіяти з фізичними об'єктами, окрім як за допомогою своїх псионічних сил. А вселятися в тіло я не вмів, ось і нервував зараз я.

     Але щойно почалося пробудження мого тіла, мене відразу потягнуло в нього. Не минуло й кількох секунд, як я опинився вже в ньому. Так що всі мої переживання з цього приводу виявилися безпідставними. І перше моє відчуття після пробудження був біль і слабкість, мені навіть щоб зітхнути доводилося докладати чималих зусиль.

    Мда, а я розраховував на кращий стан організму після пробудження. Також я помітив, що швидкість мого мислення різко сповільнилася і зараз мені здавалося, що я став моторошним гальмом. Кожна думка ледве переверталася порівняно з мисленням у безтілесному стані. А так вже мені варто було поспішати повернутися в тіло? Поставив я собі цілком закономірне запитання, але зібравшись із думками, я відкинув усе зайве вбік і зосередився на своєму тілі.

     Як і писав мені вчора Рог, стан мого здоров'я продовжує бажати кращого, але тепер я вже можу не залежати від медичного обладнання. Я тепер міг навіть годин десять пробути без підтримки медичної капсули, але за словами Рога краще не зловживати цим і поза капсулою більше шести годин не проводити.

    Таким чином я виявився вельми сильно прив'язаним до нашої яхти, найближчим часом мені ніяк не залишити її на тривалий термін, та мені взагалі її поки що бажано не залишати. У моєму нинішньому стані організму в мене можуть почати відмовляти життєво важливі органи чи не в будь-який момент.

    Виходить, я себе можна сказати вбив тією останньою витівкою на шатлі, та навіть в останні миті я не очікував, що колись знову відкрию свої очі.  Але мені пощастило, що хлопці не кинули мене і змогли вчасно помістити в медичну капсулу.

     Але ж позбутися маяка міг будь-хто з нас, та той же Невіс зі своєю підвищеною силою міг просто розламати їх на шматки або плазмовим різаком знищити, але ні, я поліз розбиратися і практично поплатився за це своїм життям.

     —  Ну що "герой", як самопочуття? -- єхидно запитала Ліка, щойно я розплющив очі.

     —  А то не видно? - прохрипів я.

     —  Льо Ха, поки що рекомендую спілкуватися через нейромережу, твоє горло ще не до кінця відновилося,- сказав Ріг.

     —  Спасибі, що врятували мене,- відповів я в загальному чаті.

     —  Ти шматок ідіота, якого хера довів себе до такого стану, - уперше за весь час, що я знайомий із Рогом, він почав лаятися. А отже, він справді злий на мене і при чому дуже сильно.

     —  Ти, звісно, маєш право сам вирішувати з приводу свого життя, - почала говорити Ліка, - Наступного разу ти нас попередь, що хочеш героїчно здохнути. Ми не будемо витрачати ресурси на твій порятунок.

     —   Вибачте, я просто не подумав тоді і хотів врятувати всіх, - попросив у друзів вибачення я, адже вони щиро переймалися з приводу мого стану.