Кен Фоллетт - Ніколи, Кен Фоллетт

поклала слухавку й відправила Декстерові посилання на сайт екстремістів. Відтак надіслала його ще й Табові.

Після того сиділа й думала, якою буде відповідь Китаю.

Розділ двадцять четвертий

Телефон Чан Кая дзвонив, але, на своє превелике роздратування, він не міг ніде його знайти. Розплющивши очі, спершу подумав, що то був сон, однак дзеленчало й далі. Нарешті намацав апарат на тумбі біля ліжка. Телефонував Фань їму, керівник нічної зміни Ґвоаньбу. Промовив:

— Дуже перепрошую, що турбую посеред ночі.

— Чорт забирай, отже, в Північній Кореї катастрофа, — озвався Кай.

— Ні, нічого такого.

Каєві відлягло. Ось уже десять днів, як заколотники й військо режиму зайшли в патову ситуацію, і він сподівався, що конфлікт залагодять без громадянської війни.

— Спасибі й за те, — промовив він. Не розплющуючи очей, Тін прилинула до нього. Він обійняв кохану й почав гладити волосся. — То що сталося? — спитав він у Фаня.

— Порт-Судан атакували з дрона, який убив близько сотні китайських громадян.

— Якщо не помиляюся, там ми будуємо танкерний док за мільярди доларів.

— Саме так. Над проектом працюють китайські інженери. Загиблі — переважно чоловіки, хоча є і жінки та навіть діти — родини інженерів.

— Хто це зробив? Хто запустив дрон?

— Ми самі щойно дізналися про подію, і я подумав, спочатку треба повідомити вам, а вже тоді все з’ясовувати.

— Відрядіть по мене машину.

— Уже. Монах ось-ось буде.

— Чудово. Намагатимуся прибути чимскоріше.

Як він завершив розмову, Тін пробурмотіла:

— Хочеш швиденько?

— Спи, кохана.

Кай хутко вмився й одягнув костюм і білу сорочку. В одну кишеню поклав краватку, в іншу — електробритву. Визирнув у вікно й побачив сріблястий компакт-седан «Джилі», що вже стояв біля дороги з увімкненими фарами. Узяв пальто й вийшов.

Повітря було морозне, дув холодний вітер. Сівши в машину, почав голитися, поки Монах віз його на роботу. Подзвонив Фаневі й попросив викликати провідних працівників: свою секретарку Пен Явень; Ян Йона, спеціаліста з розшифрування супутникових знімків; Джов Мейлін, молоду інтернет-фахівчиню та Ши Сяна, голову відділу Північної Африки, який володів арабською мовою. Усі вони візьмуть своїх асистентів.

Відтак Кай задумався, хто може стояти за атакою на Порт-Судан.

Автоматично підозра падала на американців. Ініціативу з укріплення глобальних торговельних зв’язків, під назвою «Один пояс, один шлях», вони сприймали як загрозу, бо розуміли, що Китай націлився на африканські нафту та інші природні ресурси. Та чи вбивали б вони навмисно сотню китайців?

Куплені в американців дрони були й у Саудівської Аравії, а до її кордону від Порт-Судану якихось двісті кілометрів Червоним морем. Утім, саудити та суданці — союзники. Можливо, це нещасний випадок, але навряд чи, оскільки дрони мають систему наведення цілі. Отже, атака була спланована.

Залишалися тільки терористи. Але які?

Йому належало дізнатися це, щоб до ранку надати всі відповіді президентові Ченю.

Нарешті дістався до штабу Ґвоаньбу. Дехто з його команди вже чекав на місці, інші прибули за кілька хвилин. Кай наказав збиратися в конференц-залі. Віднедавна, як і мільйони китайців, він добряче підсів на каву, тому, перш ніж заходити, налив собі горнятко.

На одному з екранів на стінах зали Al-Jazeera вела пряму трансляцію пожежі в Порт-Судані, знімали вочевидь з корабля.

У Східній Африці була ніч, однак полум’я яскраво підсвічувало хмару диму.

Кай сів на чолі столу.

— Подивімося, що ми маємо, — промовив він. — Насмілюся припустити, що серед інженерів є люди Ґвоаньбу?

Усі закордонні проекти були під пильним наглядом агентів Кая. Відповів Ши Сян:

— Двоє, але один загинув.

Голова північноафриканського відділу, Ши був чоловіком середнього віку із сивими вусами.

Багато років тому під час першого відрядження за кордон він одружився з африканкою, і в них народилася донька, яка нині навчається в університеті.

— Я отримав звіт від уцілілого агента, Тань Юсюаня. Загинуло дев’яносто сім чоловіків та чотири жінки. На момент удару всі вони перебували в доці. Сталося це в найспекотнішу пору дня, коли в тій частині світу заведено робити довгу перерву, тому люди залишалися в приміщенні: обідали й відпочивали.

— Жах, — промовив Кай.

Дрон випустив дві ракети «повітря — земля», які завдали значних руйнувань недобудованому доку й спричинили пожежу на цистернах із нафтою. Крім того, загинуло двоє дітей. Зазвичай ми не дозволяємо спеціалістам, що їдуть за кордон, брати із собою малих, але для старшого інженера зробили виняток. Учора він привів на роботу своїх двох синів-близнюків.

— Що кажуть у Хартумі?

— Нічого конкретного. Дві години тому виступили із заявою, що локалізували пожежу й розпочинають розслідування. Типова стратегія, щоб виграти час.

— Було щось від Білого дому?

— Наразі ні. У Вашингтоні саме обід. Реакція може надійти ближче до кінця дня.

Кай крутнувся до Ян Йона, літнього зморшкуватого чоловіка, фахівця із супутникових знімків.

— Дрон потрапив на камеру, — сказав Ян, клацаючи по клавіатурі ноутбука.

На одному з настінних екранів зринула картинка. Кай нахилився ближче, намагаючись розгледіти бодай щось.

— Нічого не бачу, — мовив він.

Як експерт Ян вивчав висотні знімки з літаків ще із часів досупутни-кової фотографії. Узявши лазерну указку, він навів червону цятку на зображення. Тепер Кай нарешті розгледів силует, який міг би сприйняти за чайку. Ян сказав:

— Він пролітає над шосе. — Пересунув крапку. — Оцей мазок — вантажівка.

— Чи можливо визначити тип дрона? — спитав Кай.

— Він великий, — мовив Ян. — Як на мене, схожий на MQ-9 Reaper виробництва американської корпорації General Atomics, що продає їх іншим країнам, зокрема Тайваню та Домініканській Республіці.

— І їх, імовірно, можна придбати на чорному ринку.

— Усе можливо.

Ян змінив картинку. Тепер «чайка» пролітала вже над містом, напевно, Порт-Суданом. Кай запитав:

— Суданці якось відреагували?

Ши відповів:

— Управління повітряним рухом мало запеленгувати його й скасувати польоти. Я перевірю.

— Їхні повітряні сили могли б його збити.

— Припускаю, в ньому не вбачали ворожої цілі. Це міг би бути цивільний або саудитський дрон, що випадково залетів на їхню територію.

Ян знову змінив знімок.

— Це фото зроблене перед ударом. Я збільшив зображення. Ви бачите док. Дрон іде на малій висоті. — Знову поклацав по клавіатурі: — А оце вже — наслідки вибуху.

Кай побачив руїни будівель і високий стовп диму. «Чайка» дещо схилилася набік, неначе здута вітром. Ян пояснив: