Ярослав Гашек - Пригоди бравого вояка Швейка, Ярослав Гашек

я.- Щоб не було кривди, нате й вам разочок від мене». Та як зацідив я їй по мордяці, аж гепнулась на землю догори ногами, а за нею шкереберть полетів стіл з усім посудом, а за тим столом сиділи її мамуня, татуньо та два брати. Та я їх боявся, як вовк старої кози. Мені було начхати на цілий «Рожевий острів». Там були знайомі хлопці з Вршовиць, і вони мені допомогли. Змолотили ми, мабуть, з п’ять родин з усіма діточками. Галас, либонь, було чути аж до Міхлів. Потім у газетах писали: «У такому-то саду, під час вечірки, влаштованої добродійним товариством якихось там уродженців якогось міста...» Отож я й кажу: як мені допомогли, так і я завжди, коли запахне смаленим, допоможу своєму приятелеві. Роби що хоч, а я від тебе ні на крок. Ти мадярів не знаєш... По стількох роках побачилися, та ще в таких обставинах, а ти ладен мене від себе відштовхнути?! Ні, такої прикрості ти мені не зробиш.

- Ну, то ходи зі мною,- вирішив Швейк,- але треба поводитися обережно, щоб не вскочити в якусь халепу.

- Не турбуйся, приятелю,- тихенько сказав Водічка, коли наближалися до сходів.- Я його як лясну...- І ще тихше додав: - Побачиш, ми з тим чортякою мадярським упораємося раз-два.

І якби хтось був у під’їзді й розумів по-чеському, то почув би ще й зі сходів гасло, що вже голосніше сказав Водічка: «Ти мадярів не знаєш...» До цього гасла він дійшов у тихому шинку над рікою Літавою, серед садів уславленої Кіраль-Гіди, оточеної горбами. Ці горби солдати завжди проклинатимуть, згадуючи всі вправи перед світовою війною і під час світової війни, коли вони теоретично готувалися до практичних погромів і різанини.

 

 

* * *

 

Швейк з Водічкою стояли перед дверима квартири пана Каконі. Перше ніж натиснути гудзик дзвоника, Швейк нагадав:

- Ти, Водічко, коли-небудь чув, що обережність - мати мудрості?

- Це мене не стосується,- відповів Водічка.- Не давай йому й рота роззявити...

- Та мені, власне, нема з ким тут говорити, Водічко.

Швейк подзвонив, а Водічка голосно сказав:

- Айн, цвай,- і злетить зі сходів.

Двері відчинилися, з’явилася служниця й спитала по-угорському, чого вони хочуть.

- Nem tudom, 266 - зневажливо сказав Водічка.- Вчися, дівко, по-чеському говорити.

- Verstehen Sie deutsch? 267 - спитав Швейк.

- A pischen. 268

- Also, sagen Sie der Frau, ich will die Frau sprechen. Sagen Sie, dass ein Brief ist von einem Herr, draussen in Kong. 269

- Я дивуюся тобі,- сказав Водічка, ступаючи за Швейком до передпокою,- що ти можеш з усяким смердюхом говорити.

Зачинивши за собою двері, вони ввійшли до передпокою. Швейк зауважив:

- Диви, які гарні речі, навіть дві парасолі на вішалці, і цей образ Ісуса Христа також непоганий.

З кімнати, звідки долинав брязкіт ложок і тарілок, знову вийшла служниця і сказала Швейкові:

- Frau ist gesagt, dass Sie hat ka Zeit, wenn was ist, dass mir geben und sagen. 270

- Also,- сказав урочисто Швейк.- Der Frau ein Brief, aber halten Kuschen. 271

Він вийняв листа надпоручника Лукаша.

- Ich,- сказав, показуючи пальцем на себе,- Antwort warten hier in die Vorzimmer. 272

- А ти чому не сядеш? - спитав Водічка, який уже розсівся в кріслі біля стіни.- Ось там крісло. Будеш іще тут стояти, немов якийсь жебрак. Не принижуйся перед цим мадяром. Побачиш, будемо мати з ним добру тяганину, але я його як лясну! Слухай,- сказав він за хвилину,- де ти навчився по-німецькому?

- Сам від себе,- відповів Швейк.

Знову запала тиша. Потім з кімнати, куди служниця віднесла листа, почувся страшний крик і галас. Спочатку хтось чимсь важким грюкнув об підлогу, а далі вже ясно було чути, що там літають склянки, б’ються тарілки й хтось несамовито реве: «Baszom az anyät, baszom az istenet, baszom a Kristus Mariát, baszom az atyádot, baszom a világot!». 273

Двері розчахнулись, і до передпокою вбіг добродій у розквіті віку з серветкою навколо шиї, вимахуючи щойно одержаним листом.

Старий сапер Водічка сидів ближче до дверей, і розлючений добродій зразу звернувся до нього:

- Was soll das heissen, wo ist der verfluchter Kerl, welcher dieses Brief gebracht hat? 274

- Помалу,- сказав Водічка, встаючи,- ти нам тут дуже не верещи, бо вилетиш. А коли вже хочеш конче знати, хто цього листа приніс, запитай цього приятеля. Та говори з ним чемно, бо стрімголов вилетиш за двері.

Тепер настала Швейкова черга пересвідчитися в красномовності осатанілого добродія з серветкою на шиї, який, ковтаючи і плутаючи слова, викрикував, що вони саме сіли обідати.

- Ми чули, що ви обідаєте,- каліченою німецькою мовою погоджувався з ним Швейк і додав по-чеському: - Ми теж були подумали, що, мабуть, даремно перешкоджаємо вам обідати.

- Не принижуйся,- кинув Водічка.

Розгніваний пан, у якого внаслідок надто енергійної жестикуляції серветка трималася тільки одним кінчиком, торочив далі: він, мовляв, спочатку думав, ніби в листі йдеться про приділення якихось кімнат для військових, бо цей дім належить його жінці.

- Сюди б ще вмістилося багато війська,- сказав Швейк,- але про це в листі немає згадки, як, мабуть, ви в цьому переконалися.

Пан ухопився за голову і вирік цілий потік докорів: він також був лейтенантом запасу і ще тепер би охоче служив, якби не хворі нирки. За його часів, говорив він, офіцери не були такі розпусні й не порушували родинного спокою. Цього листа він неодмінно надішле командирові полку, у військове міністерство, видрукує його в газетах...

- Пане,- з гідністю сказав Швейк,- цього листа писав я. Ish geschrieben, kein Oberleutnant. 275 Підпис - це лише так, він фальшивий. Unterschrift, Name falsch. 276

Мені ваша пані дуже припала до вподоби. Ich liebe Ihre Frau. 277