Айзек Азімов - Межа Фундації

— Ви ж розумієте, що не здатні зробити те, про що кажете, — сказала Бранно.

— Отже, ви хочете ризикнути наслідками, які я щойно описав? — запитав Гендібал з холодною байдужістю в голосі.

Коделл нахилився до неї і прошепотів:

— Заради Селдона, мере…

— Я чую ваші думки, Коделле, — сказав Гендібал (не зовсім відразу, бо все відбувалося зі швидкістю світла й на подорож інформації між двома зорельотами було необхідно трохи більше секунди). — Шепотіти немає потреби. І думки мера я теж чую. Вона вагається, тому вам іще зарано панікувати. І вже те, що я це знаю, цілком достатній доказ того, що ваш щит негерметичний.

— Його можна посилити, — зухвало відповіла мер.

— Так само, як і мою ментальну потугу, — сказав Гендібал.

— Але я невимушено сиджу тут, споживаючи лише фізичну енергію для підтримання щита, і її достатньо, щоб він протримався дуже довгий час. Вам доводиться використовувати ментальну енергію для прориву щита, і ви втомитеся.

— Зараз я не втомлений, — відповів Гендібал. — Станом на зараз жоден з вас не може віддати наказ жодному члену екіпажу вашого зорельота або іншому члену екіпажу будь-якого з кораблів. Я можу робити це, не завдаючи вам жодної шкоди, але не намагайтеся уникнути цього контролю, бо якщо я збільшу свою силу (а мені це доведеться зробити), ви зазнаєте ушкоджень, як я вже сказав.

— Я почекаю, — сказала Бранно, поклавши руки на коліна й усім своїм виглядом демонструючи залізну витримку. — Ви втомитеся, а коли це станеться, то мої накази будуть спрямовані не на ваше знищення, бо від вас тоді не буде жодної шкоди. Вони будуть спрямовані проти Трентора, куди вирушить головний флот Фундації. Якщо хочете врятувати свій світ, здавайтеся. Після другої вакханалії руйнування ваша організація вже не залишиться неушкодженою, як це було вперше — за часів Великої Руїни.

— Хіба ви не розумієте, мере, що як я відчую втому, чого не буде, я можу врятувати свій світ, просто знищивши вас, перш ніж зникне моя сила?

— Ви цього не зробите. Ваше головне завдання — підтримувати план Селдона. Знищення мера Термінуса, а отже, і удар по престижу та впевненості Першої Фундації, що створить величезну перешкоду для її влади й заохотить її ворогів, стане такою тріщиною в Плані, що за шкодою майже дорівнюватиме знищенню Трентора. Але ви можете здатися.

— Ви готові поставити на моє небажання знищити вас?

Груди Бранно повільно піднялися й опустилися від глибокого вдиху та видиху. А потім вона суворо відповіла:

— Так!

Коделл, який сидів збоку від неї, зблід.

6

Гендібал дивився на постать Бранно, зображення якої накладалося на простір перед стіною. Через перешкоди, що їх створював щит, воно було трохи мерехтливе й розпливчасте. Чоловіка поруч із нею майже неможливо було розрізнити в цьому тумані, бо Гендібал не хотів марнувати на нього енергію. Йому потрібно було зосередитися на мері.

Вона навіть не бачила його зображення. Вона ніяк не могла дізнатися, наприклад, що він має супутницю. Не могла робити ніяких висновків із його міміки, мови тіла. У цьому її становище було невигідним.

Усе, що він сказав, було правдою. Він міг розгромити її, витративши величезну кількість ментальної сили, — і, найпевніше, завдав би незворотного ушкодження її мозку.

Проте і її слова були слушні. Її знищення завдало б Планові такої самої шкоди, як колись завдав сам Мул. Ця нова шкода могла бути ще серйознішою, оскільки тепер уже був пізніший етап Плану й часу на виправлення помилок залишиться менше.

Ще більше ситуацію погіршувала Гея, яка й досі була загадкою, — з її ментальним полем, досі слабким та дражливим, на межі виявлення.

На якусь мить він торкнувся мозку Нові, щоб упевнитися, що цей потік досі на місці. Так, він на місці й не змінився.

Вона ніяк не могла відчути цей дотик, але повернулася до нього й побожно прошепотіла:

— Пане, тут якийсь слабкий туман. Це те, про що ви кажете?

Мабуть, вона відчула цей туман через малий зв’язок між двома розумами. Гендібал приклав до губ палець.

— Не бійся, Нові. Заплющ очі й розслабся.

Він підвищив голос:

— Мере Бранно, ви йдете на розумний ризик. Я не хочу нищити вас відразу, бо вважаю, що, почувши деякі мої пояснення, ви дослухаєтеся до розуму й тоді не буде потреби в будь-якому руйнуванні.

Припустімо, мере, що ви перемогли і я здаюся. Що далі? Охоплені самовпевненістю і надмірно покладаючись на ментальний щит, ви та ваші наступники спробуєте поширити свою владу на всю Галактику із зайвим поспіхом. Зробивши це, ви тільки відкладете заснування Другої Імперії, бо разом із цим знищите план Селдона.

— Я не здивована тим, що ви не хочете знищувати мене відразу, — відповіла Бранно, — і вважаю, що, сидячи там, ви змушені будете зрозуміти, що не посмієте цього зробити.

— Не обманюйте себе самовдоволеною дурістю, — відповів Гендібал. — Послухайте мене. Більша частина Галактики й досі не належить Фундації і великою мірою налаштована проти неї. Навіть у самій Федерації Фундації є території, які ще не забули про часи власної незалежності. Почавши квапитися після моєї капітуляції, Фундація позбавить решту Галактики її найбільшої слабкості — роз’єднаності та нерішучості. Ви змусите їх об’єднатися через страх і підживите бунтівні настрої всередині власної держави.

— Ви погрожуєте мені солом’яними кийками, — відповіла Бранно. — Ми достатньо сильні, щоб перемогти всіх ворогів, навіть якщо проти нас стануть усі світи поза Фундацією і навіть якщо їм допомагатиме повстання в половині світів самої Федерації. Із цим проблем не буде.

— У найближчому майбутньому не буде, мере. Не припускайтеся цієї помилки: ви бачите лише ті результати, які отримаєте відразу. Можна заснувати Другу Імперію, просто проголосивши її, але ви не зможете її зберегти. Вам доведеться відвойовувати її що десять років.

— Що ж, будемо відвойовувати, доки ті світи не втомляться, як і ви.

— Вони не втомляться, так само як і я. Та й цей процес триватиме недовго, бо псевдоімперія, яку ви проголосите, зіткнеться з другою, значно більшою небезпекою. Через те, що її можна вберегти, лише збільшуючи військову міць, яку треба буде постійно застосовувати, генерали Фундації вперше стануть важливішими й могутнішими за цивільну владу. Ця псевдоімперія розвалиться на військові регіони, де керуватимуть окремі воєначальники. Настане анархія, почнеться сповзання до варварства, що може тривати навіть довше, ніж тридцять тисяч років, які пророкував Селдон перед запровадженням свого Плану.

— Це дитячі погрози. Навіть якщо математичні розрахунки плану Селдона все це описали, він передбачає лише ймовірні, а не неминучі