Джо Аберкромбі - Раніше, ніж їх повісять

— Нарешті ясна ніч! — проспівав брат Лонгфут, прошмигнувши під одвірком, і надзвичайно самовдоволено показав угору. — Ідеальне небо для навігації! Уперше за десять днів ясно сяють зорі, а ми, заявляю я, не відхилилися від обраного курсу ні на крок! Ні на фут! Я не завів нас куди не слід, друзі мої. О ні! Це було б зовсім не в моєму дусі! До Аулкуса, на мою думку, сорок миль, як я вам і казав!

Вітати його ніхто не став. Баяз і Кей були заклопотані сердитим бурчанням між собою. Лютар, піднявши клинок свого короткого меча, намагався знайти ракурс, із якого міг побачити власне відображення. Ферро супилася в своєму кутку. Лонгфут зітхнув і сів навпочіпки біля вогню.

— Знову каша? — буркнув він, зазирнувши в казанок і наморщивши носа.

— На жаль, так.

— Ах, гаразд. Дорожні труднощі, еге ж, мій друже? Без складнощів у мандрах не було б величі.

— Ага, — відповів Лоґен. Він би стерпів, якби слави було набагато менше, зате була би пристойна вечеря. Він безрадісно потицяв ложкою в булькотливе місиво.

Лонгфут нахилився й пробурмотів собі під носа:

— Схоже на те, що в нашого достойного наймача знову проблеми з учнем.

Баязова лекція невпинно ставала гучнішою та сердитішою.

— ...вправне володіння пательнею — це чудово, та найголовнішим твоїм родом занять усе-таки є застосування магії. Останнім часом твоя поведінка відчутно змінилася. Ти став досить пильним і непокірним. Я починаю підозрювати, що ти можеш виявитися незадовільним учнем.

— А ви завжди були чудовим учнем? — На обличчі Кея з’явилася тінь глузливого усміху. — Невже ваш учитель ніколи не засмучувався?

— Засмучувався, і це мало жахливі наслідки. Ми всі припускаємося помилок. Завдання вчителя — постаратися не дати своїм учням помилитися так само.

— Тоді, можливо, вам слід розповісти мені історію власних помилок. Може, я навчуся бути кращим учнем.

Учитель та учень гнівно подивились один на одного через вогонь. Лоґенові не сподобалось, як насупився Баяз. Він уже бачив Першого з-поміж магів із таким виразом обличчя, і це ніколи не доводило до чогось доброго. Він не міг збагнути, чому Кей за кілька тижнів перейшов від жалюгідної покори до похмурого спротиву, та легше від цього нікому не ставало. Лоґен удав, ніби страшенно зацікавився кашею, мало не чекаючи, що його раптом оглушить рев пекучого полум’я. Та єдиним звуком, який він почув, був голос Баяза, і говорив він тихо.

— Чудово, майстре Кей, нарешті у твоєму проханні є сенс. Поговорімо про мої помилки. Це й справді широка тема. З чого почати?

— З початку? — припустив його учень. — Із чого ж іще починати людині?

Маг сердито гмикнув.

— Хе. Отже, колись давно, у Старий час... — Він зупинився на мить і вдивився в полум’я, світло якого затанцювало на його худорлявому обличчі. — Я був першим учнем Джувенса. Та невдовзі після того, як я розпочав навчання, мій учитель узяв собі другого. Хлопця з Півдня. Звали його Калул. — Ферро раптом насуплено визирнула з тіні. — Ми від початку ні в чому не могли досягти згоди. Ми обидва були надто вже горді, нетерпимі до талантів один одного й заздрили будь-яким виявам ласки, що діставались іншому з нас від нашого вчителя. Наше суперництво нікуди не поділося навіть тоді, коли минули роки і Джувенс узяв нових учнів, загалом набравши дванадцятьох. Попервах це мотивувало нас бути кращими учнями — працьовитішими, відданішими. Та після жаху війни з Ґлустродом багато чого змінилося.

Лоґен зібрав миски й заходився розливати по них гарячуще вариво, при цьому одним вухом слухаючи Баязову оповідь.

— Наше суперництво перетворилося на ворожнечу, а наша ворожнеча перетворилася на ненависть. Ми билися — спершу словами, потім руками, а потім — чарами. Можливо, залишившись самі, ми б повбивали один одного. Можливо, тоді світ був би щасливішим, але втрутився Джувенс. Він послав мене на далеку північ, а Калула — на південь, відправивши нас до двох із великих бібліотек, які збудував за багато довгих років до цього. Він послав нас туди вчитися, нарізно й поодинці, доки наш норов не охолоне. Він вважав, що високі гори, широке море та весь обшир Земного кола покладуть край нашій ворожнечі, та він помилився, оцінюючи нас. Навпаки, кожен із нас лютував у вигнанні, винуватив у ньому іншого та замишляв дріб’язкову помсту.

Лоґен розділив нехитру їжу, тим часом як Баяз гнівно дивився на Кея з-під важких брів.

— Якби мені тільки стало тоді здорового глузду послухати свого вчителя... Та я був молодий, свавільний і сповнений гордощів. Я палав бажанням зробитися могутнішим за Калула. Здуру вирішив, що, якщо мене не хоче навчати Джувенс... треба знайти собі іншого вчителя.

— Знов розмазня, так, біляче? — пробурчала Ферро, взявши в Лоґена з руки свою миску.

— Не дякуй.

Він кинув їй ложку, а вона підхопила її в повітрі. Лоґен вручив миску Першому з-поміж магів.

— Іншого вчителя? Якого ще вчителя ти міг знайти?

— Лише одного, — пробурмотів Баяз. — Канедіаса. Майстра Творця.

Він почав задумливо крутити ложку в руці.

— Я пішов до його Будинку, став перед ним на коліна й уклінно заблагав навчати мене. Він, звісно, відмовив мені, як відмовляв усім... спершу. Та я був упертий, і з часом він змилостивився й погодився мене навчати.

— І тому ви жили в Будинку Творця, — пробурмотів Кей.

Лоґен здригнувся, зігнувшись над своєю мискою. Йому після єдиного короткого візиту до того місця й досі снилися кошмари.

— Так, — сказав Баяз, — і навчився його звичаїв. Завдяки володінню високим мистецтвом я був корисним своєму новому вчителеві. Та Канедіас беріг таємниці ще ревніше за Джувенса, змушував мене гарувати, неначе раба, у своїх кузнях і навчав мене лише тих крихт, які були мені потрібні, щоб йому служити. Я обізлився, і, коли Творець ішов шукати матеріали для своїх робіт, цікавість, честолюбство та жага знань вели мене до тих куточків його Будинку, якими він забороняв мені ходити. І там я знайшов таємницю, яку він охороняв найбільше.

Він зупинився.

— І що ж це було? — поцікавився Лонгфут, зупинивши ложку на півдорозі до рота.

— Його донька.

— Толомей, — ледь чутно прошепотів Кей.

Баяз кивнув, і один кутик його рота піднявся, наче йому згадалося щось добре.

— Вона не була схожа ні на кого.