Максим Іванович Кідрук - Доки світло не згасне назавжди

«Ну, так, – німо знущалася з нього Рута. – Ти зависаєш на сайтах із дівчатами в білизні, качаєш фотки тих, що сподобались, і майже напевно мастурбуєш на них, а тут виявляється, що одна із цих дівчат живе у твоєму місті». Її думки, напевно, проектувалися на обличчя, мов на екран, бо хлопець залився фарбою аж до коренів волосся. Однак погляд не відвів. Він намагався, але не міг, нібито боявся, що варто лиш на секунду відволіктись – і довгонога брюнетка з екзотичною зовнішністю розтане, як марево.

Рута не стрималася та показала йому середній палець. Це було по-дитячому, вона відразу це зрозуміла, проте нічого вже змінити не могла: «пташка» вилетіла, і Тимофій її побачив. Чекати на реакцію дівчина не стала. Задерши підборіддя, крутнулася на п’ятах і рішуче закрокувала геть від «Злати Плази». Тимофій, червоніючи так, що, здавалося, шкіра під волоссям ось-ось задимиться, проводжав її очима, аж поки Рутина постать не зникла за Свято-Воскресенським собором.

Повернулася Рута до порожньої квартири. Батько поїхав на роботу, а мати з Інді та Іллею, напевно, пішли скуплятися до весілля.

Дівчина зачинилась у своїй кімнаті та що п’ять хвилин перевіряла, чи не з’явилося повідомлення від Божинди. Стас чомусь не відповідав, але й Рута після початкової бурхливої нервозності не те щоб заспокоїлась, а радше скотилася до якоїсь напруженої рівноваги. Всі відчуття немовби притупилися. Вона посьорбувала «Green Energy» та заспокоювала себе тим, що час іще є. Принаймні дві-три ночі вона протримається.

І попри все, на цей момент найважливішим було не спати. Не спати за будь-яку ціну. А потім вона що-небудь вигадає.

80

Упродовж дня Рута майже нічого не їла, вдовольняючись калоріями з енергетиків. Перед заходом сонця вона пройшлася до «Вопака» й затарилася на ніч півдюжиною банок «Ред Булу».

Невдовзі по одинадцятій вечора під залишеним у Месенджері повідомленням з’явилася позначка, що Стас Божко його прочитав. Дівчина, завмерши, довго чекала на відповідь, однак того дня хлопець так і не відписав.

Прийдешню ніч Рута провела перед відчиненим вікном у своїй кімнаті, дивлячись на зорі, що слабко мерехтіли в нічному небі, та повільно накачуючи кров кофеїном, вітамінами й глюкозою із синьо-сріблястих банок. Думаючи про те, який чудовий світ і як не хочеться його втрачати.

81

Божинда обізвався в четвер уранці. Рута вийшла з душу, ні на що не сподіваючись, натиснула бокову кнопку на телефоні й завмерла, побачивши над іконкою Месенджера червону одиницю – сповіщення про одне непрочитане повідомлення.

Дівчина розгорнула діалогове вікно та ковзнула поглядом по одному-єдиному реченні:

Мабуть, це вже не актуально.

Нижче Божинда додав посилання на новину на сайті «Рівне вечірнє». Рута відкрила його, вникла в заголовок, після чого її палець відскочив від екрана, а очі розширилися. Стаття була короткою.

ЗВИНУВАЧЕНА В ЗАМАХУ НА СВОГО ЧОЛОВІКА ВЧИТЕЛЬКА ПОМЕРЛА У СЛІДЧОМУ ІЗОЛЯТОРІ

13.06.201908:27

У ніч на четвер у слідчому ізоляторі Рівного померла жінка, що напередодні намагалася вбити свого чоловіка.

Тридцятивосьмирічну вчительку біології однієї з рівненських загальноосвітніх шкіл арештували після того, як вона кілька разів ударила ножем свого чоловіка, також учителя. Чоловік відбувся легкими пораненнями, його життю наразі нічого не загрожує.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У Рівному жінка намагалася вбити свого чоловіка

Як зазначив представник Головного управління національної поліції у Рівненській області, повідомлення про смерть підозрюваної надійшло близько четвертої години ранку. На місце події виїхала слідчо-оперативна група. За попередньою версією, жінці раптово стало погано, вона померла в камері до прибуття парамедиків. На цей момент судмедексперти встановлюють причину смерті.

Рута пробіглась очима по новині, проте ще довго після цього просто тупилася в екран смартфона невидющим поглядом. Серце працювало з перебоями, наче поламаний насос.

(тікатимеш, може, досить довго)

(але врешті-решт вони наздоженуть тебе)

(і тоді світло згасне назавжди)

Коли телефон потемнів, Рута підвелася та пройшла на кухню. Інді ще спала, а більше нікого у квартирі не було: Григір сьогодні виїхав раніше, а Аміна ще до восьмої вирушила до лікарні приймати зміну.

На плиті стояв приготований матір’ю сніданок, одначе Рута навіть не глянула в той бік. Через передозування енергетиками її піднуджувало, перед очима час від часу миготіли сірі мушки, а у вухах не стихав низький шум, що нагадував відгомін моря звіддалік. За якийсь час дівчина знову подивилася на телефон, відкрила Месенджер і розгорнула вчорашнє повідомлення від Анни. Ще раз перечитала його. Анна шукала перемикач у мозку, деактивація чи ліквідація якого розірвала б зв’язок зі світом по той бік снів. І вважала, що знайшла.

«Ні. Бляха, ні! – Рута спересердя стукнула кулаком у бокову стінку холодильника. – Це нечесно!» Що, як на ту мить жінка вже втратила розум, а відтак усе написане є маренням божевільної? Та про це тепер ніяк не дізнатися, бо Анна мертва. Це нечесно, чорт забирай!

Дівчина знесилено відклала телефон. На секунду в голові зависла якась незріла думка, але доки Рута змогла на ній зосередитися, вона потонула в тривожній гнітючості, що чорною хвилею затопила свідомість.

Коли перший шок минув, а відчуття, ніби серце намагається вискочити через горло, зникло, дівчина взялася гарячково міркувати. Отже, Анна Ігорівна пише їй повідомлення, стверджує, начебто знає, як позбутися сновидінь, однак не зазначає подробиць і просить улаштувати зустріч із Тимофієм. За кілька годин вона нападає на Якова Демидовича з ножем. Можливо, через галюцинації. Анні могло здатися, що вона потрапила в сон, тож, сплутавши чоловіка з тими потворами, жінка, захищаючись, ледь не вбила його. А можливо, й ні. Може, вона добре усвідомлювала, що робить. Ось тільки все це не має значення, оскільки приблизно за добу Анна Ігорівна гине й точно – абсолютно точно! – не через галюцинацію.

Та сама – невикінчена – думка знову промайнула перед внутрішнім зором. Рута насупилася. Не панікувати. Цілком імовірно, що Анна загинула, бо її замкнули в чотирьох стінах. Ну справді: як довго вона могла опиратися сновидінню, перебуваючи за ґратами? Та ще й після сімнадцяти безсонних ночей? Рута раптом збагнула, що конче мусить довідатись, як саме померла її колишня вчителька. І схоже, дівчина здогадувалась, до кого звернутися. Вона взяла до рук телефон і набрала матір.

Аміна відповіла майже відразу:

– Алло.

– Мам, доброго ранку, це я.

– Я чую.

Дівчина, закинувши голову, вперлася тім’ям у стіну й далі