Франко І. Я. - З вершин і низин, Франко І. Я.

Пелеш Юліан (1843-1896) - уніатський єпископ, реакційний діяч.

Качала Степан (1815-1888) - український буржуазний історик та публіцист, один з діячів «народовського» табору.

Андрухович, Грушка Григорій - попи, які наживались на українських селянах-емігрантах (відгук про їхню діяльність в Америці див. у прогресивному громадсько-політичному журналі «Народ», 1890, с. 369-371).

Гімназії міністром… - йдеться про «народовця» Ксено- фонта Охримовича, який, будучи депутатом австрійського парламенту, він антинародну політику.

Стефан П'ятка - псевдонім українського письменника-де-мократа Степана Михайловича Ковалева.

Берник з Лисятич - Берник Андрій (1850-?) селянин з с. Лисятичі (нині Стрийського району Львівської області), учасник радикального руху в Галичині.

Олесницький Євген (1860-1917) - український журналіст, видавець, перекладач, діяч «народовського» табору, член націонал-демократичної партії, що стояла на позиціях буржуазного націоналізму. У кінці 70-х років був близький до І. Франка.

Могильницький Андроник - адвокат, український ліберально-буржуазний діяч, «народовець».

Давидяк Василь (1850-1922) - священик, «москвофіл». У 70-і роки - член редколегії журналу «Друг». Через нього І. Франко надсилав свої перші твори для публікації в «Друзі».

Желехівський Євген (1814-1885) - український мовознавець, фольклорист.

Лукич Василь - псевдонім Левицького Володимира Лукича (1856-1938), українського літературно-громадського діяча ліберально-буржуазного напряму, видавця.

Карпенко - мається на увазі Іван Карпович Тобілевич (літературний псевдонім - І. Карпенко-Карий).

Чайченко Василь - один із псевдонімів Грінченка Бориса Дмитровича (1863-1910), українського письменника, фольклориста, етнографа, філолога, педагога і громадського діяча ліберально-буржуазного напряму.

Подоленко - псевдонім маловідомого українського письменника К. Старинкевича.

М. Школиченко - псевдонім українського письменника Кононенка Мусія Степановича (1864-1922). Твори Кононенка 1917-1918 рр. позначені буржуазно-націоналістичними тенденціями.

Жук - один із псевдонімів Кониського Олександра Яковича (1836-1900), українського письменника, публіциста, громадського діяча і педагога ліберально-буржуазного напряму. У 80-і роки перейшов на буржуазно-націоналістичні позиції.

Жарко Яків Васильович (1861-1933) - український письменник і актор. Після Великої Жовтневої соціалістичної революції працював в органах народної освіти, друкувався в радянських періодичних виданнях.

Панько - один із псевдонімів Грабовського Павла Арсено- вича.

Хванько - літературний псевдонім Кримського Агатангела Юхимовича (1871-1942).

Кенир - псевдонім Глібова Леоніда Івановича.

...від Пчілки… - тобто Пчілки Олени (літературний псевдонім Косач Ольги Петрівни; 1849-1930), української письменниці ліберально-буржуазного напряму.

від ... Лесі - тобто Лесі Українки.

...від ... Чайки...- тобто Дніпрової Чайки (літературний псевдонім Василевської Людмили Олексіївни; 1861-1927), української письменниці демократичного напряму.

Зірка - літературний псевдонім Ольги Петрівни Косач (1877-1945) - молодшої сестри Лесі Українки; друкувала в «Зорі» оповідання та переклади.

Дарка - Одарка Іванівна Романова, українська письменниця.

Монтар - Домонтар, один із псевдонімів Володимира Лукича (Левицького).

Дрозд - один із псевдонімів Олександра Кониського.

Щоголь - Щоголев (Щоголів) Яків Іванович.

Комар - один із псевдонімів українського бібліографа, критика і фольклориста Михайла Федоровича Комарова (1844-1913).

Данилович Северин (1861-1939) - один із активних діячів Русько-української радикальної партії та співробітник її видань. З 900-х років як дрібнобуржуазний діяч відходить від радикального руху і стає на шлях угодовства з польською шляхтою.

Герасимович Іларіон - учасник радикального руху в Галичині, згодом перейшов до націоналістичного табору.

Трильовський Кирило (1864-1942) - громадсько-культурний діяч, публіцист, член радикальної партії. В 900-ті роки в його діяльності виявились націоналістичні тенденції.

Запаринюк Григорій - селянин з с. Вовчковець на Снятинщині, учасник радикального руху в Галичині.

Сандуляк Іван (1845-1925) - селянин з с. Карлівка (тепер Прутівка) на Снятинщииі, учасник радикального руху в Галичині.

Чорно-жовтий - державний прапор Австро-Угорщини був чорно-жовтого кольору.

Паче - мається на увазі папа римський Лев XIII (справжнє ім’я та прізвище Джоакіно Печчі).

ВОЛЬНІ СОНЕТИ

I. «Сонети - се раби. У форми пута...». Вперше надруковано в журн «Світ», 1882, № 14, с. 246, під заголовком «Сонети». Зберігся уривок автографа - дев’ять перших рядків (№ 231, с. 4).

Поезія «Сонети - се раби...» до деякої міри переспівує вірш «Сонети-невільники», відомий у двох редакціях (№ 216, с. 10 з кінця записної книжки, і № 232, с. 67). Автограф № 216 - перша, чорнова редакція вірша «Сонети-невільники», яка має деякі розходження стилістичного характеру з текстом другої редакції (№ 232), здійсненої І. Франком десь в останні роки життя. В автографі № 232 додано таку примітку до твору: «Написано в р. 1880, досі не друковано. Деякі мотиви сього сонета я переробив пізніше, хоч того самого року, в першім сонеті серії «Вольних сонетів»; пор. мою збірку «З вершин і низин», друге доповнене видання, Львів, 1893, стор 151».

Друга редакція вірша «Сонети-невільники» вперше надрукована у кн.: Твори в двадцяти томах, т. 13, с. 93. В нашому виданні вірш подається в другому томі.

II. «Чого ти, хлопе, вбравсь у стрій лицарський...», III. Котляревський. Вперше надруковано у кн.: «З вершин і низин», 1893, с. 151-152.

IV. Народна пісня. Вперше надруковано в журн. «Друг», 1874, № 3, с. 51, під заголовком «Народныи пҍсни». (Сонетъ.)». Зберігся автограф (№ 1058) під назвою «Пісні народнії». Цей перший друкований твір І. Франка в переробленому вигляді був уміщений у збірці «З вершин і низин», 1893, с. 152-153. Третю редакцію сонета Франко подав у збірці «Із літ моєї молодості», Львів, 1914, с. 9.

V. «Незрячі голови наш вік кленуть...». Вперше надруковано в журн. «Світ», 1881, № 8-9, с. 156 (цикл «Хвилі», II). Тут вірш не має форми сонета, дві останні його строфи - чотирирядкові.

VI. «Жіноче серце! Чи ти лід студений...». Вперше надруковано у кн.: «З вершин і низин»,