Топ популярних книг за місяць!
Knigoed.Club » Фентезі » Стара казка про принцесу, Тетяна Гуркало 📚 - Українською

Тетяна Гуркало - Стара казка про принцесу, Тетяна Гуркало

114
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку "Стара казка про принцесу" автора Тетяна Гуркало. Жанр книги: Фентезі.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 102 103 104 ... 146
Перейти на сторінку:

Весяна чомусь кивнула і мерзлякувато пересмикнула плечима.

— Ти просто заснеш, поливаючи своєю кров'ю грибницю. Віддай їй свою силу. Не бійся, ніяких ножів у серці не буде, просто зап'ястя поріжемо.

Весяну ця обіцянка чомусь не заспокоїла.

А ненормальний любитель капюшонів смикнув головою, став в урочисту позу і добре поставленим голосом почав нести якусь нісенітницю про те, що, випивши крові і сили, грибниця, нарешті, набуде своєї сили, стане сильнішою за бджоловську і буде здатна на будь-які дива. На все, чого тільки не забажають решта любителів капюшонів.

Весяна слухала напіввуха і все ще намагалася думати, відчуваючи, як мерзнуть ноги та й попа. Ще трохи і її взагалі почало б трусити від холоду. Одягнена вона не для походів під землю. А чоловік продовжував говорити. Про волю богів, про свою велич, про перешкоди і навіть про те, що всі баби дурні, слабкі на передок, і саме тому грандіозний план вирощування таких потрібних грибниці невинних дів накрився мідним тазом. Тому що в зачарованому селі взяв і звідкись з'явився зайво спритний хлопець, а коли вирощувачі дів кинулися збирати врожай, який саме почав досягати потрібного віку, виявилося, що дві діви, які мають магічний дар, уже не зовсім діви. Така ось невдача. А в тих, яких спритний хлопець обійшов своєю увагою, як на зло, жодного дару не виявилося.

А Весяна подумала, що навіть знає цього спритного хлопця. І посміхнулася, опустивши голову.

Чоловік тим часом почав урочисто радіти з того, що така велика рідкість, як невинна діва з даром і потрібного віку, нарешті, була знайдена. Тому що саме вона ключ, який щось там відкриє, і після неї можна буде сміливо приносити і не безневинні жертви, в тому числі й не дівочі, головне, щоб дар був. А таких жертв у них вистачало, на відміну від рідкісних дівчат потрібного віку.

Весяна знову посміхнулася, потім рішуче випросталася, начепила на обличчя вираз повної дурепи, округлила очі, озирнулася і, коли оратор замовк, набираючи повітря для продовження промови, тоненько запитала:

— А де вона?

Бідолаха від несподіванки навіть закашлявся.

— Хто? — спитав один із тих здорованів, які притягли Весяну в таке незатишне місце.

— Цнотлива діва з даром, — відповіла дівчина. — Ви приведіть її швидше, бо мені сидіти холодно. Ще трохи й захворію, хто мене потім заміж візьме?

— Ти цнотлива, — якось невпевнено сказав оратор.

Весяна смикнулась, скромно посміхнулася, згадала сценку з книжки, уявивши на місці героя Ваню, мабуть через те, що він уже встиг зіпсувати цілих двох таких потрібних дів, і тихенько промовила:

— А я вже все.

— Що все? — дивним тоном спитав любитель промов.

Інші мужики загадково мовчали.

— Ну, ви ж не битимете мене? — спитала Весяна. — Мене бити не можна, я сильний маг. І вже мало не вбила барона, який мене образив. А тут, боюся, стеля звалиться, якщо я так само силу шпурну.

Чоловіки подивилися на стелю.

Оратор нахилився до Весяни і схопив її за підборіддя.

— Що все? — повторив запитання.

— Ну, все, — сказала дівчина, відчуваючи, як палають вуха, правда, швидше через агресію на оратора, якого хотілося вкусити, ніж через уявну сценку. — Ну, теж не зовсім діва. — Весяна набрала повітря і заторохтіла: — Він такий добрий, такий славний, розумієте? А магиням все одно можна, їх якщо й засуджують, то в обличчя не ризикнуть. І взагалі, розумієте? А він такий добрий і так цілувався, ну ви розумієте?

Чоловік розумів. Він заскреготів зубами, відпустив Весяну і пробурмотів лайку.

— А може, й не діва підійде? — несміливо спитав хтось за спиною Весяни.

Оратор облаяв ще й його. Когось там прокляв. Обізвав Весяну занепалою жінкою і пообіцяв зкрутити шию, як кішці. Але чомусь не поспішав це робити, чи боявся, що стеля справді впаде, чи думав, а чи не замінити страшну рідкість тим, що вже є. І до чого б він додумався, Весяна навіть припустити боялася, але від думок бідолаху відволік новий учасник фарсу. Він просто і невигадливо вигукнув:

— А-ну, пішли геть від моєї дівчини!

І пролунало так грізно, що навіть Весяна стрибнула на грибі. А оратор взагалі закашлявся, і почав обіцяти всіх повбивати.

 

1 ... 102 103 104 ... 146
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Стара казка про принцесу, Тетяна Гуркало», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Стара казка про принцесу, Тетяна Гуркало"