Джон Ернст Стейнбек - Грона гніву

червоних». «Оті чортові червоні доведуть країну до розрухи,— каже,— а нам треба загнуздати червону наволоч». А один молодик нещодавно сюди приїхав, на захід, і в перший же день отакого наслухався. Почухав потилицю й пита: «Містере Гайнеє, я тут новачок. А хто такі „чортові червоні“?» І що ти собі думаєш? Ну, цей Гайне і одвіча: «Червоний — це той сучий син, який хоче тридцять центів за годину, коли ми платимо двадцять п’ять!» А той хлопець поміркував, потилицю почухав і каже: «Гаразд, на Бога, містере Гайнеє. Я не сучий син, але якщо червоний — це той, про якого ви кажете, то хай — я теж хочу тридцять центів за годину. Усі хочуть. До дідька, містере Гайнеє, ми всі червоні».— Тімоті врізав лопату в землю та розгріб грудки, і тверда поверхня сяйнула на сонці.

Том засміявся:

— Про мене, і я такий.

Кирка звилась і опустилась, і земля захрускотіла під лезом. Піт котився з чола і стікав по крилах носа, заблищав на Томовій шиї.

— Чорт,— сказав Том,— файний струмент (уф!)... якщо зна’ш, як приборкати (уф!)... Візьмешся за кирку (уф!)...— та й втягнешся (уф!)...

Усі втрьох злагоджено працювали, потихеньку риючи канаву, і вранішнє сонце дедалі більше пекло їх.

оли Том пішов, Руті деякий час дивилася на двері санітарної частини. Її завзяттю бракувало присутності Вінфілда, щоб можна було похвалитися сміливістю перед ним. Вона поставила босу ногу на бетонну підлогу, але одразу ж відступила. У кінці проходу з намету вийшла жінка і почала розпалювати дрівця в переносній бляшаній пічці. Руті ступила до жінки кілька кроків, але не наважилася підійти близько. Дівчинка прокралася до намету Джоудів і зазирнула туди. На одному кінці на землі спав дядько Джон, похроплюючи, і слина булькала у нього в горлі. Мати і батько з головою щільно накрилися ковдрою, ховаючись від сонця. Ел спав осторонь від дядька Джона, затуляючи рукою очі. Біля входу в намет лежали Ружа Шаронська і Вінфілд, а біля брата Руті помітила вільне місце. Вона присіла навпочіпки і вгледілася в темряву. Її очі зупинилися на Вінфілдовій скуйовдженій голові, й від сестриного погляду хлопчик прокинувся, розплющив очі та втупився в Руті; зір у нього ще не прояснився. Руті притулила палець до губ і поманила брата вийти. Вінфілд скосив зір на Ружу Шаронську. Її рожеве, розпашіле вві сні обличчя з напіврозплющеними вустами було поряд. Вінфілд обережно відгорнув ковдру і виповз із намету, тихо підійшов до Руті.

— Ти давно не спиш? — шепнув він.

Вона відвела його вбік з підкресленою сторожкістю, і коли вони усамітнились та небезпека минула, мовила:

— А я й не лягала. Усю ніч не спала.

— Ти мені очей не замилюй,— відповів Вінфілд.— Брехуха безсовісна.

— Ну і хай,— сказала вона.— Як я брехуха, то нічо’ не розкажу, а тут таке сталось. І не розкажу, як тут одного ножем штрикнули, а потім ведмідь вийшов і малятко потягнув.

— Не було ніякого ведмедя,— голос Вінфілда уривався. Він поскуб себе за волосся і почав шарпати комбінезон.

— Ну і хай,— саркастично відповіла Руті,— хай ведмедя не було. І білих суден з того, з чого посуд роблять,— ну, як у модних каталогах.

Вінфілд серйозно роздивлявсь її. Він указав на санітарну частину.

— Там? — спитав він.

— Я ж брехуха безсовісна,— сказала Руті.— Яка мені користь із цього — тобі оце все розказувати.

— Ходімо подивимося,— запропонував Вінфілд.

— Я вже була там,— відповіла Руті.— І сиділа на одному такому. І навіть посюсяла туди.

— Брешеш, аж вуха в’януть,— заявив Вінфілд.

Вони зайшли в будівлю санітарної частини, і тепер Руті не боялася. Вона сміливо вела брата за собою все далі. Туалети були розміщені в одному ряду вздовж великої кімнати, кожен унітаз — відгороджений, зачинений дверцятами. Фаянс аж сяяв білістю. Умивальники вишикувалися навпроти, а в третю стіну були вбудовані чотири душові кабіни.

— Не брешу,— сказала Руті.— Це унітази. Я бачила їх у каталозі.

Діти зупинилися біля однієї кабінки. Руті з бравадою підіткнула спідницю і сіла на унітаз.

— Я ж тобі казала, що була тут,— сказала вона.

Доказ продзюрчав в унітазі.

Вінфілд був не при собі. Його рука намацала важіль змиву й натиснула. Лунко почувся звук води. Руті аж підстрибнула й відскочила. Вони з Вінфілдом стояли і дивилися на унітаз. Вода в ньому ще сичала.

— Це ти накоїв,— сказала Руті.— Лазив-лазив — і зламав. Я бачила.

— Та це не я, їй-пра. Чесне слово, і не думав.

— Усе я бачила,— заперечила Руті.— Не слід тобі хороші речі довіряти — поводитися не вмієш.

Вінфілд похнюпився, опустивши підборіддя. Він глянув на Руті очима, повними сліз. Підборіддя в нього тремтіло. Руті одразу відчула каяття.

— Та забудь,— мовила вона.— Я не наскаржуся на тебе. Прикинемося, що воно вже було поламане. Навіть не скажемо, що сюди заходили.

Вона вивела його з приміщення.

Сонце, яке визирнуло з-за гірських хребтів, тепер осяяло рифлені залізні дахи п’яти санітарних блоків, сірі намети, і проміння впало на виметені проходи між наметами. І табір прокидався. Біля наметів запалали грубки, зроблені з гасових бідонів і бляшанок. У повітрі висів запах диму. Заслони наметів одкинулись, і люди прогулювалися між наметами. Біля намету Джоудів стала мати, уважно роздивляючись стежку. Вона побачила своїх дітей і підійшла до них.

— Я хвилювалася,— сказала мати.— Ви де були?

— А ми просто гуляли, дивилися,— відповіла Руті.

— Де Том? Ти бачила його?

Руті одразу прибрала поважного вигляду.

— Так, мам. Том, він сказав мені, що тре’ передати.

Вона зробила паузу, щоб підкреслити свою значущість і зробити свою роль очевидною.

— І що? — наполягала мати.

— Він казав передати вам...— Руті зробила паузу і глянула на Вінфілда, щоб бачити, як він оцінив її статус.

Мати загрозливо замахнулася на неї:

— Що?

— Він знайшов роботу,— скоромовкою заговорила Руті.— На роботу вийшов.

Вона перелякано дивилася на підняту мамину руку. Рука опустилась, а потім потяглася до Руті. Мати швидко судомно обійняла Руті за плечі й одразу відпустила. Дівчинка збентежено втупилася в землю і змінила тему розмови.

— У них отам є туалети,— сказала Руті.— Білі.

— Ви були там? — вимогливо спитала мати.

— Так, з Вінфілдом,— відповіла Руті й віроломно додала: — Він унітаз поламав.

Вінфілд пік раків