Карін Слотер - Лють

— Ти ж не сподіваєшся всерйоз, що вийдеш звідси.

— Де Джезмін?

— Скоро дізнаєшся. — Він сперся потилицею на спинку дивана й уважно подивився на Енджі. — А про Джона нічого не хочеш дізнатися?

— А що про Джона?

— Півтюряги стромляло йому в зад. Думаю, у нього СНІД.

Енджі кілька разів глибоко вдихнула і закашлялася від зусилля. З кожним ударом серця зап’ястя немилосердно пульсувало болем. Мотузка, висихаючи у жаркій хатині, стискалася на шкірі.

— Отже, ми говорили про Тіма, так? — Він коротко видихнув. — Діагноз нам поставили шість років тому.

Енджі спробувала трохи розсунути мотузку, перевірити, чи та не піддасться.

— Мабуть, це було… важко.

— Річ завжди у грошах, так? — Він показав на дзеркало на столі, на доріжки коксу. — Ось як я за це платив. Давав дівчаткам трохи кайфу, дозволяв їм платити за те, щоб мій малий навчився зав’язувати чортові шнурки. Державної страховки не вистачає й на половину тієї фігні, яка йому потрібна. А що я маю робити, дати сину загнутися в якомусь притулку?

Енджі не відповідала. Її мозок обробляв інформацію, отриману з його слів, намагався побачити в них логіку. Майкл продавав наркоту дівчатам чи обмінював її на секс, коли хотів? У відділі моралі він працював щонайменше десять років. Його сину було не більше восьми. З Тімом це ніяк не було пов’язано.

— А тоді в мене зібралося стільки готівки, що треба було її кудись подіти. На свій рахунок у банку я покласти не міг, бо дядько Сем міг зацікавитися. І вдома залишити теж не міг, бо Джина могла спитати. — Він показав пальцем на Енджі. — І я вирішив, чому б не відкрити кілька рахунків на свого любого братика Джонні? Його номер соціального страхування я знав з тих судових папірців, які в мами були розкидані повсюди.

Братик. Енджі не знала, чи Майкл мав на увазі, що вони родичі, чи то був тільки його сленг.

— Але знову ж таки, я не думав, що він вийде, — вів далі Майкл.

Енджі відчула, що в неї злипаються очі, й боролася з бажанням заснути.

— А де ж твої запитання, Енджі? — Після кокаїну Майкл став більш жвавим, балакучим. — Нумо, дівчинко. Розпитуй мене.

Енджі відчула, що в голові все переплуталося. І не змогла вигадати нічого путнього, крім сказати:

— Ти знав Алішу Монро.

— Так, знав, і давно.

Енджі чекала, коли він здогадається, що вона збрехала, але він був надто заглиблений у свою розповідь, щоб аналізувати її слова.

— Першого ж дня, коли заступив на службу, мене викликали в Домівку — і я застряг у клятому ліфті. Місцеві животи собі понадривали, коли мене витягли. І там була Ліша, реготала разом із ними. Реготала, поки не впізнала мене. — Він похитав пальцем. — Ніхто не сміє реготати з Майкла Ормвуда, Енджі. Реготати й відмовляти йому.

Енджі відчула, як по горлу спускається струмок крові. І насилу стримала блювотний рефлекс.

— Вона була шльондрою в старших класах і через п’ятнадцять років теж стала шльондрою. За ложку вінта сучка й собаці відсмоктала б. — Він знову посміхався, тією посмішечкою, яка виявляла його вищість. — Вони не розуміють єдиного: це треба контролювати. Приймати, коли хочеться, а не коли тобі треба. — Він мав на увазі кокаїн. — Не кури його, не колися, не будь ненаситним.

Майкл був дурніший, ніж вона думала, якщо вважав, буцімто залежність можна контролювати.

— Навіщо ти вбив Алішу? — спитала вона.

— Вона мене бісила. Хотіла змінити правила.

— Ти не хотів їй платити. — Енджі чимало часу провела з проститутками, щоб знати, що до чого. — Джезмін теж тебе бісила?

— Джезмін… — Він посміхнувся. — Цікаво, що подумав би твій друг, якби дізнався, що я переховував її у квартирі Аліші, поки відвозив його назад у відділок? — Він уважно спостерігав за Енджі, наче хотів підживитися її реакцією. — Пам’ятаєш той день, коли ми переглядали мої звіти? На тобі була вузька коротка спідниця аж до щілини, і ти світила цицьками щоразу, коли нахилялася. А вона лежала у мене в багажнику, Енджі. Весь час, поки ти терлася об мене, вона лежала в багажнику моєї машини, мочилася під себе й думала, що з нею буде далі.

Енджі розтулила губи, щоб витекло трохи крові. Сильно болів один з задніх зубів. Мабуть, він зламав їй його.

Майкл замовк, і Енджі подумала, що дія кокаїну слабшає. Вона не могла сказати, скільки часу минуло, відколи він нюхав доріжку. Можливо, він був із тих, хто має протилежну реакцію на стимулятор. Може, він так добре себе контролював, що це не мало значення.

Він так довго мовчав, що Енджі відчула, як злипаються повіки й тіло розслабляється, наче западаючи в сон. Але тут Майкл заговорив, і вона, смикнувшись, прокинулася.

— Вони тримаються так, наче вони, бляха, нереально круті, але все, що треба, — це одна доза, один раз нюхнути, і вони на гачку. Постійно вертаються і валяються у тебе в ногах, вимолюючи дозу. Усі вони. Особливо Джон.

Щоб заговорити, Енджі довелося прокашлятися.

— Це тому ти його підставив?

— То була мамина ідея, але він дістав по заслузі. Вони всі дістали по заслузі. — Він зиркнув на неї згори вниз. — Як і ти.

Енджі відчула, що очі знову заплющуються, а м’язи розслабляються. Вона боролася щосили, закушувала розбиту губу, поки знову не відчула в роті смак крові, але біль підтримував у ній життя.

— Щойно ти увійдеш у смак, — говорив Майкл тихим, задумливим голосом, — інакше вже не можеш. Тобі потрібен цей страх, те, як вони чіпляються за тебе, страх у їхніх очах.

Енджі знову потай посмикала мотузку. Кістки у зламаному зап’ясті змістилися й клацнули, від чого в голові прокотилася луна.

— Я відкрив на Джонні декілька кредитних карток, — вів далі Майкл. — Купив цей будиночок. — Він говорив про хатину. — Ти вважаєш мене дурним, але я не дурень. — Він постукав себе кісточками пальців по голові. — Думай, так? Що найперше треба зробити, щоб пов’язати злочинця і місце злочину? Перевірити квитанції по його кредитках: рахунки за бензин, за готелі, усю таку фігню. Доведи, що злочинець був близько до місця злочину в той самий день, той самий час — вуаля, він у тебе в руках. — Він похитав головою. — На Майкла Ормвуда нічого не знайдуть, це точно. Ні в Алабамі, ні в Теннессі, і сто пудів не в Атланті. Я зразковий сім’янин, який піклується про свого нещасного відсталого сина, дбає про дружину, щовечора протирає штани перед телеком.

— Ти