Віккі - Східна троянда. Таємниці королівство, Віккі

Наче між ними виникло невидиме тяжіння, яке ставало дедалі сильнішим. Настя відчула, що кожна мить розмови відкриває щось більше, ніж просто ввічливий обмін словами. Амір, уловлюючи її хвилювання, ніжно глянув їй у вічі:  
— Я радий бути тут із вами. Ваша усмішка робить цей момент особливим, — промовив він, ледь стримуючи свої емоції.

Свято вирувало, але для Насті та Аміра час, здавалося, уповільнився. У чарівній атмосфері, сповненій тепла і радості, вони почали розуміти, що цей вечір може стати початком чогось дивовижного.

Настя і Віра ще з дитинства добре знали принцесу Вікторію. Їхні бабусі були близькими подругами і часто приїжджали разом на дачу. Саме завдяки цьому теплим сімейним зв'язкам дві українські сестри познайомилися з великою принцесою Катара на ім'я Вікторія. Ті моменти залишили в серцях дівчат спогади про теплу і щиру дружбу, яка виникла в їхньому дитинстві. 

Година минула. Настя стояла на балконі, притулившись до поруччя, і вдивлялася в прірву нічного Мальовничого. Її думки були важкими, як каміння, і вона не помічала нічого навколо. До неї підійшли принцеса Вікторія та її молодша сестра принцеса Сабіна. Вікторія, впізнавши Настю, м’яко усміхнулася і запитала:  
— Настя, все гаразд?  

Настя обернулася до них, її очі були сповнені смутку і болю.  
— Привіт, Вікторія... Сабіна, я навіть не знаю, з чого почати, — сказала вона, ледве стримуючи сльози. — Ігор знову дзвонив. П’яний, як завжди, почав мені загрожувати, звинувачувати в тому, що я... повія. І каже, що вб’є мене... Він мене колись бив.  

Вікторія та Сабіна обмінялися поглядами, повними співчуття та тривоги. Сабіна, зібравши всю свою впевненість, сказала:  
— Настя, тобі треба залишити його. Він не заслуговує на тебе. Ти гідна кращого життя, без страху і болю.  

Вікторія додала, її голос був теплим і підтримуючим:  
— Ти не одна, Настя. У тебе є люди, які завжди будуть поруч, щоб допомогти тобі.  

Їхні слова зігрівали Настю, але тривога в її душі не зникала. Вона відчувала, що її життя стоїть на межі, і кожен крок здавався важким.  

У цей момент принц Амір, який проходив повз, помітив зворушливу сцену. Він зупинився, спостерігаючи, як троє дівчат спілкуються, щиро підтримуючи одна одну. Амір відчув, що це його шанс допомогти, і вирішив підійти ближче.  

Раптом на балкон увірвався п’яний Ігор. Його обличчя було спотворене люттю і ненавистю, а голос лунав, як грім, порушуючи спокій ночі.  

— Настя, ти куди зібралася? Ти не втечеш від мене! — закричав Ігор, схопивши її за руку і притиснувши до себе. Настя відчула сильний біль, її серце забилося швидше від страху. Раптом він почав бити її по обличчю, і вона впала на підлогу, не в змозі захиститися.  

Принцеса Вікторія, побачивши це, сміливо кинулася на захист Насті. Вона рішуче штовхнула п’яного Ігоря, змусивши його відступити. Ігор, не розуміючи, хто його зупиняє, вигукнув:  
— Ей, ти що робиш?  

— Відпусти її, їй боляче! — твердо сказала принцеса Вікторія, її голос був сповнений рішучості.  

Ігор, дивлячись їй у вічі, стримуючи свою лють, відповів:  
— А мені не боляче, коли вона скаржиться, що я її ображаю і б’ю?  

— Якщо ти ще раз до неї наблизишся, я викличу поліцію. Тебе посадять за побиття, і ми зробимо це, бо це в нашій владі, — впевнено заявила Вікторія.  

— Ах ти, східна стерва, тримай язик за зубами! — вигукнув Ігор, його агресія лише зростала.  

— Відпусти її! — голосно попросила Сабіна, її голос був сповнений тривоги.  

Принц Амір, який спостерігав за ситуацією, швидко підійшов ближче.  
— Відпусти її! Негайно! — промовив він, ставши між Настею та Ігорем. Його слова були чіткими і рішучими, але Ігор, ніби не помічаючи погрози, продовжував тримати Настю. Його погляд ставав дедалі агресивнішим.  

Настя, розгублена і налякана, не могла знайти слів. У цей момент Амір, діючи на інстинктах, кинувся на Ігоря, намагаючись звільнити Настю.  

Дівчата, розуміючи небезпеку, вирішили зателефонувати старшим братам — принцам шейхам Дімі та Хазару. Через кілька хвилин вони прибігли, відчуваючи тривогу. Принци шейхи кинулися до Ігоря, хапаючи його за руки і намагаючись витягти Настю з його хватки.  

Ситуація розпалювалася, але невдовзі вони змогли проявити силу, виштовхнувши п’яного Ігоря за межі номера. Ігор, розгублений і розлючений, закричав:  
— Ви пошкодуєте про це, королівські твари! Тьфу! Я повернуся і помщуся вам!  

Усі в кімнаті застигли у шоку. Віра, побачивши, що її сестра могла потрапити в таку страшну ситуацію, швидко підійшла до Насті та, дивлячись їй у вічі, сказала з тривогою в голосі:  
— Настя, сестро, тобі краще повернутися додому. Це було занадто, щоб таке терпіти.  

Принц Амір, чітко усвідомлюючи, наскільки напружена ситуація, сказав спокійно й упевнено:  
— Я можу відвезти тебе додому, Настя. Нічого не бійся, ти в безпеці зі мною.  

Настя, дивлячись в його очі, відчула, як хвиля довіри і спокою охопила її. Вперше за довгий час вона посміхнулася, і це було знаком для Аміра, що його слова мали значення.  
— Дякую, Амір. Я згодна, — відповіла вона тихо, але впевнено.  

Під час дороги додому між ними зав’язалася щира розмова. Амір намагався розважити Настю, розповідаючи кумедні історії про свою королівську родину, подорожі та життєві пригоди. Настя сміялася і помічала, як її страх і напруження поступово зникають. Його голос і доброзичливість стали для неї справжнім притулком у цей важкий момент.  

Коли вони під’їхали до її будинку, Амір зупинив машину і на мить затримав погляд на Насті.  
— Ти сильна, Настя. Я знаю, що ти впораєшся з цим. Не забувай, ти варта кращого, — сказав він, щиро і з теплом.  

Настя, виходячи з машини, подивилася на нього і сказала:  
— Дякую за все, Амір. Ти справді допоміг мені. Бережи себе.  

Амір відповів з усмішкою, яка випромінювала доброту і підтримку:  
— Завжди радий допомогти. І ти теж бережи себе, Настя.