Ольга Соболєва - Казки Чаробору, Ольга Соболєва

Раптом за спиною дівчини почувся неприємний смішок. Обернувшись, Ярослава побачила високу худорляву дівчинку, що з явною зловтіхою розглядала її. Від такого недоброго погляду рука Ярослави мимоволі потяглася до оберегу на шиї, але бурштинового амулету на місці не виявилося. І що тепер? Вийти з хороводу та убезпечити себе чи боротися до останнього, сподіваючись на удачу?

***

Час наближався  до опівночі, а святкові вогні та пісні, здавалося, розносилися на всю округу. Навіть тут, на найдальшому краю Роздоріжжя, чулася мелодія «Зорі-зорюшки», що дзвінкими дівочими голосами кликала поборотися за право стати Зорею – супутницею Хорса у всіх його пресвітлих справах.

Виходь, Зоря-зорюшка,

У колі танцювати,

У колі танцювати –

Хорса вихваляти.

Зорюшка-зоря, сестричка,

Цієї ночі не спиться.

Виходь божича стерегти.

Божича стерегти -

Від темряви берегти.

Але не всім цієї ночі були цікаві танці та веселощі. Поки одні охороняли божича, інші намагалися вкрасти хоч частинку його чаклунства, а треті замислювали темну справу.

Варвара несміливо оглянула компанію, що зібралася на узліссі Чаробора: Кощій, Кривда та відьма. Перший завбачливо не зняв личини Руслана. Звичайно ж, Варвара навіть не здивувалася – Кощій був найхитрішим із темних чаклунів і вважав за краще приховувати справжнє обличчя. Адже так набагато простіше провертати недобрі справи. Друга, тобто Кривда, навпаки постала у всій своїй «красі» і зараз могла до смерті налякати будь-якого випадкового мандрівника. На їхнє щастя, таких поки що не траплялося. Відьмою, і третьою з компанії, що зібралася, була Варвара. Саме вона оглядалася на всі боки і нервово переступала з ноги на ногу. Ні, дівчина не боялася, що їх зненацька застане Ягинішна або ще хтось. Ті зараз на святі стережуть Хорса. Все-таки вправно цього року їх обвели навколо пальця! Найбільше Варвара боялася не впоратися із завданням і впасти обличчям у бруд перед Чорнобогом. Адже якщо щось піде не так, йому швидко про це донесуть. Недоброзичливців Варвара встигла нажити на заздрість багацько.

По окрузі промайнув легкий вітерець і навіть зірки на мить спалахнули яскравіше.

- Пора, - коротко сказав Кощій і трійка змовників рушила прямо через пасовище, обнесене огорожею.

- Ти все приготувала? – суворо запитала Кривда.

Варвара несміливо кивнула. Ні, цього разу вона була впевнена у своїх силах. Недарма ж майже рік готувалася! Відьму більше бентежили її супутники - про їхні плани вона нічого не знала. Та ніхто її особливо до відома і не ставив, лише дали завдання: проникнути, вкрасти і доставити до лазу.

Попереду виднілася довга дерев'яна будова, всередині якої копошилася пара людей. Варвара точно розрізнила голоси господаря двору та його дружини. Дочекавшись сигналу від темних чаклунів, відьма ще раз перевірила свої кишені, після чого різко відчинила високі двері до приміщення. Витягнувши заздалегідь приготовлений мішечок, Варвара відсипала з нього на долоню мерехтливий порошок і одним подихом розпорошила в повітрі. Мов чарівне марево, той огорнув кожен кут. Заснули всі: люди, коні в стійлах, невинні миші, що копошилися в сіні.

Переконавшись, що чаклунство вдалося, відьма озирнулася – те, за чим вони сюди прийшли, було в останньому стійлі.

- Ну чого там тягнеш? – грізно запитувала Кривда, заходячи до помешкання.

- Я знайшла, - відповіла Варвара, - але він важить кілограм сорок! Потрібна ваша допомога.

- Нам не можна до нього торкатися, - невдоволено зашипіла стара. - Інакше навіщо б ми тягли тебе з собою?

- Чому раніше не попередили? Що мені тепер робити? - пирхнула Варвара. - Я богатиря з собою не прихопила.

- Ну, так придумай! - З натиском сказав Кощій, що непомітно прокрався в стайню. – Ти ж у нас відьма.

Навіть у вигляді щуплого хлопця, чаклун викликав неприємні відчуття. Чи то погляд у нього був надто проникливим, чи то оскал звіриних зубів додавав ефекту, але не послухатися його волі навіть думки не було. Цікаво, як він приховував ці звички від Васьки?

Варвара з досадою підібгала губи. Безглуздо пояснювати чаклунам межі її можливостей – тих цікавить лише результат. Та й що пояснювати? Те, що дівчина самоучка? Або те, що єдине, в чому вона сильна – це зілля? Так, є ще трохи практики у прокльонах. Але ними сорок кілограм до лісу не дотягнеш.

Якби Варвара потрапила в Академію Підвищення Рангу чарівників, то, можливо, змогла б придумати щось варте. Але на місце студентки дівчина вже не сподівалася. Три попередні заявки відхилили з формулюванням «У вашому ординарному напрямку занадто великий конкурс. Придбайте більш видатні таланти». Наче це так легко! У деяких на таке йдуть десятки років і купи грошей. А вона не казкової крові, а людської, і в запасі не має дару довголіття. Варварі потрібна була сила тут і зараз!