Олександр Шаравар - Повернути себе. Том 0. Передісторія, Олександр Шаравар

    Противники зорієнтувалися і відкрили вогонь по Ліці, але вона вміло використовувала голографічний проектор у своєму скафандрі, це давало їй змогу обдурити ворогів на частки секунди, саме завдяки цьому поки що в неї не влучив жодний постріл, і в неї був повний енергетичний щит.

     Раптова атака Ліки принесла користь, всього за перших десять секунд атаки п'ять ворогів були виведені з ладу, ще четверо були мертві. Але Ліка на цьому не зупинялася і під прикриттям знерухомлених супротивників, що перетворилися на статую, Ліка використала кілька гравітаційних гранат.

    Якщо до цього трупи були з акуратними отворами від плазмової кулі або бластера. То зараз підлога трюму стала заляпана шматками плоті та крові. Хоч я і пройшов психологічну обробку, але все одно мене ледь не вирвало від такого. Ліка ж продовжила бій далі. 

     Взагалі дуже дороге озброєння ці гравітаційні гранати, всього одна штука коштує близько п'яти тисяч кредитів. Але зате проти них ефективні виключно гравітаційні щити, які майже ніколи не встановлюють на піхотну техніку.

     Навіть у Ліки подібний щит на скафандрі не встановлений, тож активувати подібні гранати поблизу союзників не можна. Сила гравітації плювати хотіла на стандартні енергетичні щити, вона їх просто не помічала, оскільки діяла на іншому рівні.

     Принцип роботи цих гранат був простий, на одну мільйонну частку секунди в радіусі п'яти метрів сила гравітації зростала в сто разів. Такому протистояти з органіків могли тільки сильні псиони, навчені протидії, і бойові особини офіцерського рангу архів.

     Взагалі архі дуже живучі тварюки і мало хто може протистояти їм поодинці під час рукопашного бою. Та навіть з ручною зброєю не завжди просто знищити цих павуків. І що вищий ранг павука, то живучішими, розумнішими і сильнішими були особини, але ж якщо збиралося кілька десятків павуків в одному місці, то вони перетворювалися на псионів. І чим більше особин разом, тим сильнішими вони ставали як псиони.

     Тож через частку секунди ще від п'яти супротивників залишився лише понівечений метал скафандрів і шматки плоті. Вороги, що залишилися, дещо запанікували, і Ліка змогла зняти енергетичні щити ще у двох, новий дрон, що вилетів і раніше був у мене, займався тим, що добивав знерухомлені цілі, а також тих, хто позбувся щита.

     Я лише встигав фіксувати смерті ворогів. Настільки швидка робота була у Ліки, та трохи бруднувата, але зате дуже швидка. У моїй же зоні відповідальності було тихо і ніхто не збирався нападати зі спини на Ліку.

     Решта супротивників кинули зброю і підняли вгору руки. Але у Ліки не було бажання мучитися з полоненими, та й навіщо вони нам потрібні були, а тому за кілька секунд добила неозброєних супротивників, які були якраз тими фахівцями зі зламу, один з них пішов у засвіти секунд на двадцять раніше.

    Найцікавіше, що дроїди, які займаються зломом, продовжили функціонувати, а це означало, що прив'язані вони були не до тих фахівців, яких щойно знищила Ліка.

    Ефективність роботи Ліки була чимось поза межею, я навіть не розумів, як так можливо, вийти наодинці проти двадцяти ворогів і не просто залишитися в живих, а й перемогти їх. Побачене було черговою гіркою пігулкою від моєї зіркової хвороби, я розумів, що мені до такого рівня не один десяток років розвитку.

     Але ж ще недавно у мене були думки про те, що я вже на високому рівні і протягом кількох років, а то й місяців досягну рівня Ліки. Але тепер після побаченого я усвідомив всю прірву, що розділяє наші вміння.

     —  Льо Ха, швидко сюди,- наказала Ліка,- У нас близько двох хвилин, до наступного сеансу зв'язку.

    —  Є,- відповів я і приступив до огляду сейфа, який був у вигляді куба, що стояв по центру приміщення. 

    —  Швидше, сюди йде трійка їхніх лідерів для перевірки роботи зі злому, тут будуть за півтори хвилини, - сказала Ліка, під'єднавшись до систем відеоспостереження решток фрегата.

    До цього моменту пси енергія встигла трохи відновитися, а тому тоненькою цівкою я почав прискорювати свою свідомість. Поки що максимальне прискорення свідомості було десятикратним, але й так у мене вже з'явилося щонайменше п'ятнадцять хвилин на те, щоби придумати, як усе таки вилучити вміст сейфа.

     Як уже говорилося, сейф був справжнісінькою мрією параноїка. Власний реактор, п'ять незалежних один від одного енергетичних накопичувачів. Десять систем самознищення вмісту, енергетичний щит не слабкіший, ніж на нашому шатлі. І понад двісті параметрів, за якими сканується власник. 

     А це означало про наявність дуже потужного медичного сканера. Про трійку ШІ, які перевіряють один одного кілька разів на секунду, і згадувати не треба. Матеріал же, який використовували на сейф, був раза в три міцніший за броню фрегата.

    Так, подібний сейф був дуже непростим, і мені потрібно було в дуже обмежений час придумати, як звідти дістати вміст. Чесно кажучи, я і сам би був не проти мати подібний сейф, але сказана вартість мене надто вразила. Цей сейф коштував як десята частина нашої яхти близько семи мільйонів кредитів.

    На жаль, якось просканувати сейф я не міг, я знав, що псиони вміють так робити, але річ якраз у тім, що я цього не вмію, і експериментувати в такому цейтноті було не дуже гарною ідеєю.

     Технічні сканери не могли проникнути в матеріал сейфа через щити та й сам матеріал не давав змоги це робити. Тож працювати необхідно без попередньої підготовки. Інформацію про сам сейф я отримав лише від Ліки, та й то в неповному варіанті, оскільки вона про цю модель лише читала в рекламному проспекті.

     Через п'ять хвилин суб'єктивного часу я так і не придумав, як розкрити сейф, щоб не спрацювала система самознищення. Фахівці, вбиті Лікою, змогли відключити лише кілька з десятка незалежних систем.

    Мені навіть на мить захотілося, щоб аварці ожили і зламали до кінця сейф і тільки після цього вирушили в гості до свого великого шамана. Але наскільки я знав, некромантія в Співдружності не існує, тож доведеться задовольнятися лише тим, що є при мені.