Агата Задорожна - Страви сердечні, Агата Задорожна

Служник з дровами вигнув брови, оглядаючи кухню, просто-таки завалену сміттям й брудом. Моє лице залишилося кам’яним; іноді більше безладу – це просто частина процесу. 

Вже завтра вранці кухня буде чистенька й готова до підкорення шлунка лорда Елмора. 

Чоловік біля дверей криво посміхнувся:

– І ти завжди працюєш у нічній сорочці?

Я насупилася й кинула побіжний погляд вниз. А й справді – у нічній сорочці. Та вона була така довга й непрозора, що нічого непристойного у цьому я не бачила. 

– Так. Нею зручно витирати пил, – незворушно відповіла я, підхоплюючи довгий край. 

Чоловік отетерів, але за мить знову став розважливо-насмішкуватим. 

– Можеш не поспішати. Лорд ніколи не снідає. 

Відразу ж після цього він причинив за собою двері, а його кроки поволі стихли у коридорі. 

Я ще кілька митей стояла посеред зали, і в моїй голові почала проростати перша неприємна підозра. Зрештою, лорда Елмора ніхто з місцевих слуг ніколи не бачив. Та й не могла Розмарі не знати котрогось слугу: всі вони сходилися на кухню принаймні тричі на день, аби поїсти.