Степан Бандера - ...коли один скаже: Слава Україні!

До книжки увійшли вибрані статті видатного українського громадсько-політичного діяча Степана Бандери. Вони допоможуть ближче пізнати ідеї, які проповідував та втілював у життя Провідник. А може й надихнуть продовжити їх реалізацію.
Для ближчого ознайомлення з життям і діяльністю Бандери, в книжці подано біографічний нарис Миколи Посівнича «Провідник ОУН».

Степан Бандера

...коли один скаже: Слава Україні!

Значення широких мас та їх охоплення[1]

Ця перша у своїй черговості стаття Степана Бандери була друкована за підписом С. Сірий у циклостилевому виданні «Визвольна Політика», ч. 1, рік І, Прага, січень 1946, на сторінках 15-17. Автор вказує на значення та важливість участи широких кіл громадянства у внутрішньо-політичній дії, скерованій на допомогу для революційно-визвольної боротьби, і дає ряд практичних вказівок для проведення цієї акції.

* * *

Наша внутрішньополітична праця скерована на те, щоб дослівно охопити ввесь загал громадянства, щоб дійти до кожного українця, як причетного, так і непричетного до загального громадського життя, однаково — у рамцях того життя, чи поза ними, і незалежно від них.

Найважливіша справа — здобути безпосередній вплив, включити в нашу боротьбу найбільшу й найвартіснішу їх частину. Тому за об’єкт своєї політичної праці беремо всю народню масу.

Для нас вона важлива з таких міркувань: по-перше, маса -це збірнота одиниць. Для того, щоб впливати на найбільшу кількість українців одночасно, охоплюємо своїм впливом всю масу. У ній живуть і з неї виростають найцінніші своєю ідейністю, бойовістю й здібностями одиниці тоді, як відповідна акція їх розбудить, дасть їм нагоду й відкриє дорогу, щоб вони виявили себе. Багато таких високоцінних людей живе, можна б сказати, у глухій гущі маси, але про їхні здібності й цінні для політичної праці прикмети не знають ані вони самі, ані ніхто інший. Треба піти в найгустішу масу, на саме дно, щоб до них дійти, і треба відповідної акції, щоб їх покликати.

По-друге — нам треба опанувати своїми ідеями, боротьбою й відповідними акціями теж саму масу, як збірну одиницю. Треба втягнути її у політичну дію. Бо вона дає політичному рухові та організації широке опертя. Масовість же надає революційній боротьбі та кожній політичній дії велику розгінну силу та помножує її кількість.

У нашій боротьбі маса — це важливий фактор, як збірнота одиниць, її приєднуємо й гуртуємо. І навпаки, за допомогою одиниць охоплюємо й опановуємо масу. Йдемо цими обома шляхами одночасно, а одна праця підсилює другу.

Насамперед ми повинні докладно пізнати кожне середовище, серед якого думаємо вести політичну роботу. Недостатньо знати лиш загальний характер й прикмети елементів, що в ньому гуртуються, чи загальну психологію маси. Треба вивчати кожне конкретне середовище, зокрема треба пізнати його особливі прикмети. Очевидно, усе це приходиться робити вже під час самої діяльности, бо на довгі вступні спостереження й дослідження перед приступленням до праці ми у нинішніх обставинах не можемо собі позволити.

Пізнати середовище — значить пізнати пересічний його тип, його окремі вияви, відхилення від пересічного, різного роду особливості. Треба пізнати й збагнути людей, спосіб їхнього думання, сприймання й реагування на ті чи інші явища, знати, чим вони живуть, як і що переживають, як ставляться до різних явищ. Насамперед треба поцікавитися їхнім матеріяльним станом, умовами побуту, життя, праці, можливостями влаштувати й поліпшити їхнє життя, їхні умови, потреби й бажання.

Для того треба нашим членам входити в життя мас, в усі його прояви. Шукати різних зустрічей із людьми та цікавитися якнайбільшою кількістю їхніх справ.

Для того, щоб могти й вміти повести успішну працю для опанування широких мас, треба брати їх такими, якими вони є в дійсності, а це означає: з усіма їхніми хибами й недомаганнями. Підходячи до мас, не слід розраховувати тільки на високовартісні чи вже вироблені елементи й тільки такими займатися, махнувши рукою на інші. При всіх акціях, які розраховані на ширші маси, конечними є наступні цілі: пристосовувати свою тактику й цілий підхід до рівня пересічного громадянина, до його зацікавлень, способу думання та його здібностей і готовости йти шляхом політичної боротьби та відповісти вимогам, що їх вона ставить.

Тож тактика політичної праці серед широких мас мусить бути нескладна й в кожному відношенні пристосована до політичного рівня даного середовища. Такі вимоги ставить само життя, й без цього політична праця, наставлена на широкі маси, є безуспішною, особливо спочатку.

Якщо б ми переставили всю свою працю на масові рейки, тоді у висліді понизився б її рівень. Але цього не думаємо робити. Подібно, як досі, так і надалі нам треба продовжувати ті всі роди й форми нашої діяльности, які розраховані на кращі, передові елементи. Роботу, що має активізувати, притягати, гуртувати, вирощувати й заправляти найкращі передові одиниці з маси, мусимо далі посилювати. Тому не може бути й мови про те, щоб її, роботу, занедбувати або припинити.

Ідеться про поширення нашої діяльности, а не про переставлення її на інші рейки. Маємо зактивізувати й скріпити політичну роботу, призначену для широких мас, не послаблюючи праці, розрахованої на передові, провідні елементи. Ведемо свою внутрішньополітичну працю кількома шляхами одночасно. Чим вищі вимоги ставимо до середовища, тим вищий політичний рівень даної праці та одночасно вужчі її рамці й кола, що охоплені цим рівнем. Навпаки, чим ширші кола охоплює політична акція і чим нижчий пересічний рівень її учасників, тим простіший характер даної політичної роботи.

Коли масову політичну працю ми пристосовуємо до характеру й рівня широких мас, то робимо це тільки з тактичних міркувань. Насамперед — зміст завжди остається незмінний, міняються лише зовнішні форми й практична постановка роботи. Але й в цьому відношенні не думаємо постійно пристосовуватися до рівня мас. Як тільки в певному середовищі здобудемо ґрунт під ногами, одразу ж починаємо формувати ці маси, підтягаючи їх на вищий рівень та, крок за кроком, починаємо вести їх до цілі. Маючи вплив на масу, починаємо нею кермувати й зі стану маси, до якої спочатку нам треба було пристосовувати свою тактику, переводимо її до ролі свідомого, виробленого й активного чинника в нашій політичній боротьбі.

При першому погляді на цю справу може здаватися, що за недостатньої кількости людей на цих теренах не зможемо цього робити серед передових елементів, тобто, що будемо примушені братись за одну або за другу працю. Та в дійсності так не мусить бути.

Робота широкого, масового характеру, вироблення відповідної методики праці, створення потрібної організаційної апаратури, вишукування правильних шляхів і надання потрібної розгінної сили — усе це вимагає спочатку великого вкладу енергії та відставлення поважної кількости людей до праці. Але для продовжування й подальшого поглиблення праці не треба додавати нових сил, навіть не конче залишати зайнятих на початку. Бо вже невдовзі початковий вклад буде оплачуватися припливом нових сил, розбуджених