Топ популярних книг за місяць!
Knigoed.Club » Фентезі » Факультатив для (не) літаючої гарпії, Крістіна Логоша 📚 - Українською

Крістіна Логоша - Факультатив для (не) літаючої гарпії, Крістіна Логоша

129
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку "Факультатив для (не) літаючої гарпії" автора Крістіна Логоша. Жанр книги: Фентезі.
Книга «Факультатив для (не) літаючої гарпії, Крістіна Логоша» була написана автором - Крістіна Логоша. Читати онлайн безкоштовно в повній версії. Бібліотека популярних книг "Knigoed.club"
Поділитися книгою "Факультатив для (не) літаючої гарпії, Крістіна Логоша" в соціальних мережах: 
Я отримала крила та потрапила до казкового світу. Тут міста нависають замість неба, а дракони ганяються за крилатими дирижаблями. Тут чари навіть у повітрі, але, щоб їх підкорити, потрібен диплом вартового.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 ... 120
Перейти на сторінку:
Пролог

Пролог

— Лізко, вже йдеш? — спитала Ганна, танцюючи під ритмічну музику.

— Пізно вже, та почуваюся не дуже. Мене відпустили до одинадцятої, а зараз уже початок дванадцятої.

— Гаразд, тоді йди. А то рік із дому не випустять.

З переповненої молоддю кімнати вийшов Макс. Однокласник незрозуміло подивився на мене.

— Ти додому, Крилова? Я проведу, — він накинув поверх футболки джинсову куртку.

— Не треба, — відмовлялася я, — тут недалеко. Через парк лише два квартали.

— Ходімо, ходімо, — він акуратно підштовхнув мене до дверей, і ми вийшли на сходовий майданчик.

— Здзвонимося,  Ганна, — кинула я, і двері зачинилися.

У мовчанні вийшли надвір. Ніч дарувала чарівну прохолоду. Маленьке містечко спало. Гучно кашлянувши, за рогом зник самотній перехожий. У компанії Макса час пролітав весело та непомітно. Ми неспішно крокували алеєю, додому не хотілося — я вже передчувала, який скандал влаштує прийомна мати.

— Школа закінчилася. Так і розбіжимося в різні боки.

— Та гаразд, тобі, Максе. У тебе попереду навчання у столиці, я до коледжу міського вступила. Перетопчу пару років, а потім теж рвану кудись далеко-далеко.

— І наскільки далеко? — поцікавився Макс.

— Далеко… до неба. Я стюардесою хочу стати.

— Дурна ти, Лізко. На юриста навчатися треба чи хоча б економіста. У стюардес ні життя, ні заробітку.

— Натомість свобода, повітря та політ. Щодня нова країна, новий світ.

Прохолодний порив вітру розтріпав волосся, і тілом побігли мурашки. Я охопила себе руками.

— На ось.

Макс накинув на мене свою куртку, в якій я потонула. І це зрозуміло — у нього зріст під два метри, а ширина плечей така, що треба дві такі, як я. Трохи бентежачись, прийняла його турботу. Я вже давно підозрювала про його симпатію до мене, але оминала цю тему стороною.

— Дякую.

Сіро-блакитні очі облили теплом, сигналізуючи про наближення непростої розмови.

— Ходімо швидше, а то я дуже запізнююся, мої слова пролунали трохи нервово.

Зробила кілька рішучих кроків уперед, Макс зупинив мене. Він лагідно дивився в очі, ще більше пробуджуючи в мені відчуття провини.

— Лізо, я давно хотів сказати...

Я обірвала його на половині фрази:

— Не треба! Не говори! Я… я… маю йти… мене чекають удома… я поспішаю. Вибач. Не проводжай мене.

Прискорила крок і побігла алеєю, залишаючи за спиною розгубленого хлопця. Не так страшно було гуляти одній у парку, набагато страшніше – бачити очі друга, чиє серце щойно було розбите. Я мчала що духу, тікаючи від проблем. Прокручувала в голові останні слова Макса, але нічого вдіяти з собою не могла. Він лише добрий друг — не більше. Захекавшись і перейшла на крок. Попереду був вихід із парку, жвава магістраль відблискувала яскравими іскрами.

Раптом світло ліхтарів згасло і стало темно. Намацавши в кишені телефон, я ввімкнула ліхтарик. Якесь неприємне почуття шкрябало душу. Тіло обняла хвиля жару, а голова почала крутитися. Повітря було недостатньо, і я судорожно ковтала кисень, як риба, викинута на берег.

Звук одягу, що рветься, став несподіванкою і приніс… полегшення. Злякано зиркнула за спину і обімліла — пропоровши куртку Макса, вкриті пір'ям, стирчали крила, що опустилися до самої землі.

Я провела рукою по чорному оперенню. Гладке, воно переливалося у світлі телефону.

— Мабуть, я щось не те з'їла! Впевнена, Маринка-змія приклала до цього руку,— вголос обурилася підступністю зведеної сестри.

Нові частини тіла не лякали, навпаки — захоплювали. Нехай це і було примарне ведіння, адже ніхто не забороняв мріяти. Я покружляла, пробуючи нові відчуття. Гордо розправила крила і заплющила очі, насолоджуючись вітром. Відчувши повітряний потік, з силою змахнула ними та відірвалася від землі. Страх упереміш з ейфорією розтікся по венах, але мені вдалося піднятися на метр у повітря і звалитися назад на землю. Я дзвінко засміялася — такою щасливою не почувалася ніколи!

— Треба буде спитати Маринку, що вона мені підсипала...

Обтрусивши з одягу пилюку, піднялася з землі.

— Атіка Гейл? — пролунав за спиною чоловічий голос.

Незнайомець стояв посеред дороги, тримаючи в руках незвичайний ліхтар у формі кулі, що світилася.

— Ні. Я – Ліза Крилова.

— Це вона. Я її по запаху відчуваю, — прошипіло невідоме створіння, що сиділо на дереві.

Граційно пробираючись через гілки, чи жінка, чи кішка готувалася до стрибка. У напівтемряві її очі сяяли диявольським світлом.

— Це вже поганий жарт, — я занепокоєно таращилась в її бік. — Маринка отримає за це.

Жінка-кішка видала жахливий рик. Рівень адреналіну у крові підскочив до максимуму.

— Товариші галюцинації, — я підняла руки вгору і потроху відступала в бік магістралі, — не знаю, що вам від мене треба, але обіцяю, цей урок запам'ятаю на все життя і ніколи-ніколи не пробуватиму ні якої гидоти. Чесне слово!

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 2 ... 120
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Факультатив для (не) літаючої гарпії, Крістіна Логоша», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Факультатив для (не) літаючої гарпії, Крістіна Логоша"