Оксана Павелко - Червона шапочка. В бою зі своїми тінями., Оксана Павелко

- Де ти вже, зміюко, лазиш, коли ти мені так потрібна?! - Привіт мамо, і я тебе дуже рада бачити. - Та не транди вже! Рада вона. Ти будеш рада коли я вже нарешті ґиґну нахєр, і мрієш загребсти вже мій будинок. Та хєр ти вгадала! Я якраз тобі й дзвоню, щоб поділитися з тобою радісною новиною. До мене сьогодні приїздив нотаріус і допоміг мені зіставити заповіт. Та не переймайся, тебе суки й твоєї малолітньої шльондри в ньому немає. Я все заповіла на церкву. - Боже! Мамцю, за що ти мене так не любиш? Ти думаєш що твоєму богові потрібна твоя заміська халупа? І відколи це ти стала набожною? Все життя пропрацювала районним суддею, ти раптом згадала бога? Краще б вже на сусідів переписала! - По-перше, я ще нічого ні на кого не переписала...