Енді Вір - Марсіянин

- Не можемо? - сказав Теді.

Вона заперечно похитала головою.

- Супутники не можуть дивитись крізь пил. Як тільки він увійде у зону охоплення бурею, ми не зможемо бачити що-небудь поки він не вийде на іншому боці.

- Що ж… - сказав Теді. - Лайно!

Перш ніж я ризикну своїм життям у цій таратайці, я маю випробувати її.

І не маленькими перевірками, які я робив донедавна. Звісно, я перевірив виробництво енергії, життєзабезпечення, причепову бульбашку та спальню. Але я повинен перевірити усі частини у спільній дії.

Я усе завантажу для довгої поїздки й кермуватиму колами. Я не буду навіть далі ніж за 500 м від Габа, тому не страшно, якщо станеться якась халепа.

Сьогодні я присвятив день завантаженню ровера та причепа для випробування. Я хочу, щоб вага пасувала тій, яка буде у справжній подорожі. А ще, якщо вантаж має можливість соватись по приміщенню та ламати речі довкола, я хочу знати про це зараз. Я зробив поступку перед здоровим глуздом: лишив більшу частину води у Габі. Я завантажив 20 л - достатньо для випробовування, але не більше. Існує купа можливостей втратити тиск у цій механічній гидоті, що я створив, і я не хочу, щоб уся моя вода википіла, якщо таке станеться.

У справжній подорожі я матиму 620 л води. Різницю ваги я компенсував завантаженням 600 кг каміння разом з іншими запасами.

Десь на Землі університети та уряди готові платити мільйони за камені з Марсу, я використовую їх як баласт.

Цієї ночі я зроблю ще одне маленьке випробування.Я переконався, що батареї справні та повні, відтак від’єднав ровер і причеп від електрики Габа. Я спатиму у Габі, але я лишив увімкненою систему життезабезпечення ровера. Усі ніч вона слідкуватиме за повітрям, а завтра я гляну скільки енергії вона спожила. Я дивився за споживанням енергії коли вона була під’єднана до Габа, і тоді не було ніяких несподіванок. Але цього разу це буде справжній доказ. Я називаю це “Випробування вийнятої вилки”.

Мабуть це не найкраща назва. (прим.п., “Випробування вийнятої вилки” чи “безмережевий тест” - "plugs-out" test - таке випробування проводили 27 січня 1967 р. на кораблі Аполлон 1, під час чого сталася пожежа, загинули три американські астронавти)

Команда Гермесу зібралася у Реку.

- Пройдімо швидко по статусу, - сказала Ллюїс. - Ми усі відстали від наших наукових розкладів. Фоґеле, ти перший.

- Я полагодив зіпсований кабель на ЕПЗПІ 4, - відзвітував Фоґель. - Це був наш останній великокаліберний кабель. Якщо станеться ще одна така проблема, нам доведеться пустити струм лініями меншого калібру. Також падає вихід енергії з реактора. (прим.п., ЕПЗПІ, Електромагнітний прискорювач із змінним питомим імпульсом (англ. Variable Specific Impulse Magnetoplasma Rocket; VASIMR) — електромагнітний плазмовий прискорювач, призначений для реактивного прискорення космічного апарату)

- Джогансен, - сказала Ллюїс. - Що відбувається з реактором?

- Довелось зменшити його потужність, - сказала Джогансен. - Через лопаті охолодження. Вони не розсіюють тепло, як раніше. Вони окиснюються.

- Як це можливо? - спитала ллюїм. - Вони ж ззовні корабля. Там немає нічого, з чим вони можуть реагувати.

- Гадаю, вони натрапляють на пил чи малі витоки повітря з самого Гермесу. Хай там як, а вони точно окиснюються. Оксиди заповнюють мікро-сітку, і цу зменшує площу поверхні. Менша площа поверхні означає менше розсіювання тепла. Тому я обмежила реактор на стільки, щоб не набували додатного нагрівання.

- Є шанси полагодити охолоджувальні лопаті?

- Це мікроскопічний рівень, - сказала Джогансен. - Для цього потрібна лабораторі. Звичайно лопаті замінюють після кожної місії.

- Ми зможемо зберігати потужність двигуна впродовж решти місії?

- Так, якщо рівень оксидації не зросте.

- Гаразд, приглядай за цим. Беку, як там життєзабезпечення?

- Кульгає, - сказав Бек. - Ми пробули у космосі набагато довше ніж було заплановано. Багато фільтрів звичайно міняють після кожної місії. Я вигадав спосіб чистити їх використовуючи хімічну ванну, яку я зробив у лабораторії, але вона з’їдає самі фільтри. Поки що усе добре, але ніхто не знає, що зламається наступним.

- Ми знали, що так буде, - сказала Ллюїс. - Цей корабель спроектовано для місії на 396 днів, а ми мусимо зробити так, щоб він витримав 898 днів. У нас є усе НАСА для допомоги, коли щось ламається. Ми лише повинні зберігати контроль над ситуацією. Мартінезе, що сталось із твоєю каютою?

Мартінез насупив брови.

- Все намагається запекти мене. Керування кліматом просто не може впоратись з цим. Гадаю, це труби у стінах, котрими тече охолоджувальна рідина. Я не можу дістатись до них, бо вони вбудовані у корпус. Ми можемо використовувати мою кімнату для зберігання не чутливих до температури речей, але це мабуть все.

- Значить ти переселився у каюту Марка?

- Вона поряд з моєю, - відповів він. - У неї та ж вада.

- Де ж ти спиш нині?

- У Повітряному шлюзі 2. Це єдине місце, де люди не спотикатимуться через мене.

- Так не годиться, - сказала Ллюїс, хитаючи головою. - Якщо зіпсується ущільнення, ти помреш.

- Я не можу знайти іншого місця для сну, - сказав він. - Корабель доволі тісний, і якщо я спатиму у коридорі, то опинюсь у