Анні Кос - Сотня весіль та інші неприємності, Анні Кос

Глава 24

Поруч зі здоровенною лускатою тушею вампір мав вигляд не солідніший за горобця.

— Амадо, стій! Не чіпай його! — заволала я щосили. 

Але хто б там мене послухався? Дракон злетів у повітря і спікірував, маючи намір дотягнутися до Стефана зубами. Вампір розумно забрався з лінії удару, не забувши кинути мені:

— Сиди, де сидиш, там безпечно.

І трансформувався. 

Ні, загалом упізнати в ньому колишнього Стефана було цілком можливо, але от за матеріальність тіла я б не поручилася: напівпрозоре, розмите щось, набагато більше схоже на кажана, ніж на людину. І вкрай рухливе. 

А далі почався дикий танець: брязкіт зубів, ляскання двох пар крил, струмені вогню, гарчання, свист. Завила тривожна сигналізація, і зал освітився миготливим зеленим сяйвом. Траєкторії злетів і спусків вражали навіть у напівтемряві храму. Навколо вампіра з'явилася напівпрозора сфера з блискучого блакитного льоду, полум'я, не завдаючи жодної шкоди, ковзало по її поверхні. 

— Що з нею? Відповідай негайно! — прохрипів Амадо, відтісняючи вампіра в протилежний від мене кут і прикриваючи вівтар спиною.

— Нічого, ідіот ти хвостатий! — рявкнув на повний голос Стеф. — Жива і здорова, сам подивися! Вона чистокровна людина, все задокументовано і підтверджено! 

— А якби не людина? Довів би протокол до кінця? На досліди пустив? У клітку сунув? Бюрократ чортів, щур кабінетний. Зобов'язаний був попередити, що забираєш її з палацу! 

— Щоб ти спалив нас із переляку? Безмозкий солдафон! — не залишився в боргу Стеф, відступаючи все далі.

Амадо покосився на мене, що стиснулася в грудочку на вівтарі, на драконячій морді відбилася ціла гама емоцій — від люті до полегшення. 

— А чому на Гелені залишки магії підкорення? Ти що, у свідомість її вломився?

Кігті дракона проскреготіли по підлозі, клацнули потужні щелепи, але дотягнутися до Стефана Амадо не встиг.

— Це для справи потрібно було! — Вампір ухилився від удару шипастого хвоста в останню мить.

— Уб'ю!

Вони зчепилися, точніше, закрутилися в спіраль на льоту. У зеленому світлі чітко вимальовувалися сірі димчасті сліди переміщення Стефана. Знову спалахнуло, вампір шарахнувся вбік і ледь не врізався в арку стельового склепіння. Дракон гаркнув і з усієї сили вдарив крилами. Стефана вітром відкинуло на підлогу, а ось Амадо, не погасивши швидкість, всією масою влетів у колону.

Кам'яна опора дала тріщину, але вистояла. Донизу посипалися пил і дрібні уламки. Деякі долетіли до вівтаря, однак, стукнувшись об невидиму стіну пентаграми, відскочили.

— Припиніть негайно! — закричала я, спробувавши схопитися, але ноги ще слухалися погано, і я сповзла на підлогу.

Амадо, на жаль, розцінив моє падіння як сигнал до рішучої атаки. Встав на всі чотири лапи, труснув головою, вишкірився хижою посмішкою і видав:

— Ну все, ікластий, догрався!

А потім ніби засвітився зсередини. Полум'я, народжене в надрах магічного тіла, золотистою облямівкою окреслило кожну лусочку, вигин крила, шип на гребені, корону рогів на голові, і я якимось чуттям зрозуміла, що проти такої міці крижаного захисту Стефа не вистачить. 

— Стійте! Та перестаньте ж! — Я відчайдушно замахала руками, намагаючись привернути до себе увагу. На жаль, інстинкти дракона остаточно взяли гору над розумом. Амадо примружився і випустив полум'я. 

— Ви двоє, що ви взагалі собі дозволяєте? — пролунав роздратований до крайності басовитий голос. — Шмаркачі! 

Два згустки магії вдарили одночасно: один поглинув випущений вогонь, другий підхопив дракона, наче ганчіркову ляльку, і жбурнув, намертво припечатуючи до стіни мерехтливою павутиною. 

— Припинити безлад!

Третій згусток магії збив застиглого Стефана, волоком протягнув підлогою і прикрутив до тієї самої тріснутої колони навпроти Амадо.

— Розуміти треба, де перебуваєте! На ярмарковій площі будете кулаками махати. Охолоньте обидва.

На полонених, що смикалися в павутинні, пролилися потоки холодної води. 

Я виглянула з-за вівтаря. Зовсім поруч застиг магістр Неро. З його піднесених рук струменіла магія, брови були насуплені, акуратна борідка від обурення встала колом, а червоні очі за скельцями пенсне гнівно палахкотіли.

— Ну добре, ще Стефан, юний дурник, я вже звик до його витівок, — обуренню демона не було меж. — Але від начальника служби безпеки я такого не очікував. І не соромно? Дорослий дракон, а поводитеся, як ящірка в період гормональної бурі!

Неро зупинив потоки, сумно зітхнув, спостерігаючи, як підлогою розтікається ціле озеро, зробив кілька пасів, зібрав рідину в одну величезну кулю і, недбало махнувши рукою, випровадив тонн десять води у розбите драконом вікно. Під ногами магістра щось ворухнулося, я не без подиву побачила Пауля, все ще зв'язаного закляттям і поміщеного у щось на кшталт рибальської сітки, але цілком живого і начебто навіть не такого переляканого, як раніше.

Дракон заричав і рвонувся в путах, потім, немов зрозумівши щось, огорнув себе золотистим туманом.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍