Олександр Шаравар - Повернути себе. Том 0. Передісторія, Олександр Шаравар

    —   Наші плани на найближче майбутнє.-- виголосив я.

    —  Насамперед слід позбутися дорогого мотлоху з яхти, - почав відповідати Ліка, - Мільйонів п'ятдесят напевно при швидкому продажі зможемо виручити. У мене є десять мільйонів на знеособлених чипах. Але цього все одно мало для купівлі нормального військового корабля.

      —   У нас мільйона два кредитів на чипах є, але теж цього ситуацію не змінить,- промовив Ріг.

     —  Значить нам необхідно виконати кілька завдань уже на території Технократії, щоб не літати нікуди? -- запитав Троді. Підхопили всі іншу тему, про глобальні проблеми думати поки не хотілося.

    —  Завдань нам вистачить практично в будь-якій точці цивілізованого світу, у нас людей така натура, що ми завжди хочемо вбити ближнього свого. Тож не переживайте, робота буде. По прильоту і з'ясуємо.- відповіла Ліка.

     —  А як позбутися цього всього мотлоху? - запитав Невіс, показуючи на статую "Великого Шамана".

     —  Тут і криється ще одна причина, чому ми летимо в технократію Лірм.- відповів уже я,- Поки летіли до Франка, я в дампі із сегмента Голонета Ралжа знайшов інформацію, що в технократії Лірм розташована найбільша діаспора аварців, та що там діаспора, там живе нащадок одного з імператорів Аварської імперії, того, якого повалив рідний брат із престолу,-- почав пояснювати я,-- І цей Мгзури Авар уважає себе справжнім правителем імперії у вигнанні, чим і користуються недоброзичливці Аварської імперії, підтримуючи Мззури.

     — Як це нас стосується? - запитав Троді.

    —  Цей Мзгурі намагається всім довести, що він справжній аварець, а тому скуповує, не дивлячись, усі предмети мистецтва Аварської імперії,- відповів я.

    —  Хочеш впарити йому? - запитав Ріг.

   —  Так,- підтвердив я,- За "Великого шамана" він може віддати досить багато грошей. Адже цей шаман вважається прабатьком їхньої династії. А решту, навіть якщо і не він, то інші аварці викуплять. 

      —  Льо Ха, а про аукціон, присвячений мистецтву Авари, ти знаєш? -- запитала Ліка, після того як щось подивилася на нейромережі.

      —  Знаю, але "Великого Шамана" виставляти на аукціон не можна, у нас на нього немає документів. Тільки дарча Мгбанга записана під протокол, але ти сама розумієш, що це мало що значить при таких грошах, і статую в нас можуть просто відібрати.

       —  Ти маєш рацію, я про це не подумала, але дріб'язок можна буде викинути на аукціон, так можна буде більше грошей виручити.- погодилася зі мною Ліка.

     На цьому ми закінчили наше засідання і вирушили займатися своїми справами. Ліка потягнула мене в трюм для проведення спарингу, вона все-таки вирішила повчити мене рукопашного бою.

     Я хотів у неї попросити базу, але у відповідь почув, що раз я псион, то маю покладатися лише на свої почуття. База знань же лише заб'є мої рефлекси і я не зможу правильно реагувати на сигнали свого псионічного дару.

      Так, що всі спаринги я закінчував із легкими травмами. Іноді, щоправда, і не зовсім легкими. Так через півгодини після початку я лежав весь побитий і в крові на палубі трюму і не міг навіть поворухнутися від болю, що пронизував мене кожні кілька секунд.

      Ліка ж стояла наді мною і лише вичитувала про те, що я не довіряю самому собі, і що мені необхідно прислухатися до свого дару, а не думати головою під час рукопашного бою.

      Після проходження біологічної перевірки ми запаркували яхту на космічній станції, з'єднаній орбітальним ліфтом із поверхнею планети. Саме на цій планеті і проживав Мзгурі Авар. 

      Це буде перший раз, коли я ступлю на іншу планету крім Аделжа, але там не рахується, я тоді був шматком льоду. Тут же я збираюся своїми ногами усвідомлено ступити на поверхню іншої планети. Але щойно ми вийшли зі шлюзу, як нам перегородив шлях один чоловік.

   —  Що таке? -- запитала Ліка в чоловіка, який мав нахабний вигляд.

    —   У вас замовлення, і ви від нього відмовитися не можете,- виголосив він.

    —  З чого б це?" - запитала Ліка, смикнувши за плече чоловіка, який вже розвернувся до нас спиною.

      —  Ідіть за мною, я все поясню,- вимовив цей гівнюк. Він мені вже дуже не подобався.

     — Якщо що, то ти сам можеш виявитися замовленням,- вимовила Ліка і передала нейромережею, що в цього мужика є право нам наказати, точніше Ліці. Вона, виявляється, не виконувала обов'язкового завдання і цей виродок вирішив скористатися цією ситуацією. Якщо Франк і міг піти на поступку, то цей ні.

     —  Не хвилюйся, не стану,- хмикнув нахабно мужик і повів нас за собою.

     Йти довелося не довго. Біля шлюзу на нас чекав флаєр, на якому ми швидко дісталися до житлового сектора, і, судячи з будинками, що розкинулися, сектор був не для звичайних людей.

     Сіли ми практично біля найбільшого будинку. Який являв собою нагромадження прямокутників у різних положеннях. Як я вже знав з голонету, це наймодніший нині архітектурний стиль у людей.

      — Сьогодні вночі викрали доньку шановного Тізурі Інага, власника третини заводів на цій планеті.

      — Як це стосується нас? - запитала Ліка.

      — Викрадач вимагає в обмін одного небезпечного в'язня. Ваше завдання обміняти на дівчинку цього ув'язненого і знищити як викрадача, так і ув'язненого, - коротко відповів мужик і кинув нам кристал з докладною інформацією.

      Скопіювавши на нейромережу, ми стали розбиратися із завданням, що звалилося на нашу голову. Ну хоч оплата в мільйон кредитів виглядає вельми заманливо. У нас було близько шести годин, щоб виробити план. Саме стільки потрібно, щоб звільнити з в'язниці цього ув'язненого і привезти його сюди.