Айзек Азімов - Межа Фундації

не потрібна була менталіка, щоб зрозуміти, що ці кроки в ніщо виведуть її з рівноваги.

— Я боятися, пане, — сказала вона, коли він пояснив, що потрібно буде зробити. — Я доведеться зробити кроки в нічого. — Раптова поява в неї сильного гаміського акценту краще за будь-що вказувала на те, яка вона стривожена.

— Я не можу залишити тебе на борту цього корабля, Нові, — лагідно сказав Гендібал, — тому що перейду на інший і ти маєш бути зі мною. У цьому немає жодної небезпеки, бо скафандр захистить тебе від будь-якої шкоди, а падати тобі буде нікуди. Навіть якщо ти випустиш трос із рук, то залишишся на місці, а я рухатимуся на відстані витягнутої руки й зможу тебе схопити. Ну ж бо, Нові, покажи мені, що ти достатньо хоробра (так само, як і кмітлива), щоб стати науковицею.

Вона не стала заперечувати, а Гендібал, не бажаючи робити нічого, що потривожило б гладкість її умонастрою, усе одно спромігся легенько торкнутися поверхні її мозку.

— Ти все одно зможеш зі мною розмовляти, — сказав він після того, як вони обоє застібнули скафандри. — Я можу тебе чути, якщо ти старанно думатимеш. Вимовляй слова подумки старанно й чітко, одне за одним. Чуєш мене зараз?

— Так, пане, — відповіла вона.

Крізь прозоре захисне скло він побачив, як рухаються її губи, і сказав:

— Скажи це, не рухаючи губами, Нові. У цих скафандрах науковців немає радіо. Усе робиться силою думки.

Її губи не рухалися, а тривога на обличчі посилилася: «Ви мене чуєте, пане?»

«Бездоганно», — подумав Гендібал і сказав, не ворушачи губами: «Ти мене чуєш?»

«Чую, пане».

«Тоді йди зі мною і роби те, що роблю я».

Вони рушили вперед. Гендібал знав цю справу в теорії, хоча на практиці в нього виходило все дуже скромно. Хитрість полягала в тому, щоб витягнути ноги, тримати їх разом і рухати самими лише стегнами. Завдяки цьому центр тяжіння пересувався по прямій, тоді як руки потрібно було по черзі викидати вперед. Він пояснив це Сурі Нові і, не озираючись, стежив за положенням її тіла, фіксуючи стан моторних зон кори її мозку.

Для новачки вона справлялася дуже добре, майже так само, як Гендібал. Нові придушила власну напругу й рухалася у вказаному напрямку. Гендібал знову відчув, що дуже задоволений нею.

Проте гамішка була дуже рада знову опинитися на борту корабля, так само як і Гендібал. Знімаючи скафандр, він озирався навколо; розкіш та стиль корабельного спорядження його приголомшили. Майже все здавалося Гендібалові незнайомим, і від думки, що йому може забракнути часу для осягання, як цим усім користуватися, у Спікера впало серце. Мабуть, доведеться перебрати весь досвід безпосередньо від людини, яка вже на борту, а це ніяк не могло повністю замінити справжнє навчання.

Потім він зосередив свою увагу на Компорі. Компор був високий і стрункий, на кілька років старший за нього, доволі привабливий, з кучерявим волоссям яскравого жовтого, як масло, кольору.

Гендібал зрозумів, що цей чоловік розчарований і навіть відчуває деяку зневагу до Спікера, якого бачить уперше. Ба більше, йому ніяк не вдавалося приховати цього факту.

Загалом Гендібал не заперечував проти таких речей. Компор не був тренторіанцем і навіть повноцінним другофундатором, тож очевидно, що мав ілюзії. Про це свідчив навіть поверховий огляд його мозку. Серед цих ілюзій було й уявлення, що справжня сила неодмінно має бути пов’язана із силою зовнішньою. Звичайно, він міг триматися за свої ілюзії скільки завгодно, поки вони не заважали потребам Гендібала, але зараз ця конкретна ілюзія стала перешкодою.

Те, що зробив Гендібал, було ментальним відповідником клацання пальцями. Компор трохи захитався під упливом різкого, але швидкоплинного болю. Це була якась штучно викликана зосередженість, що зібрала брижами його думки й змусила чоловіка усвідомити ту несподівану, але приголомшливу силу, якою за бажання міг скористатися Спікер.

Компор відчув величезну повагу до Гендібала.

— Я просто привернув вашу увагу, Компоре, друже, — люб’язно сказав Гендібал. — Повідомте мені, будь ласка, де тепер наш друг Ґолан Тревіз і його друг Янов Пелорат.

Компор завагався:

— Я можу говорити в присутності цієї жінки, Спікере?

— Ця жінка, Компоре, — продовження мене. Тож для вас немає причин не говорити відкрито.

— Як скажете, Спікере. Зараз Тревіз та Пелорат наближаються до планети, знаної як Гея.

— Це ви розповіли в останньому повідомленні днями. Вони вже точно висадилися на Геї, а можливо, навіть покинули її. На Сейшеллі вони залишалися недовго.

— На той час, поки я стежив за ними, Спікере, вони ще не здійснили посадку. Вони наближалися до планети з великою обережністю, роблячи тривалі паузи між мікрострибками. Для мене очевидно, що в них немає інформації про цю планету й тому вони вагаються.

— А у вас є інформація, Компоре?

— Немає, Спікере, — відповів Компор, — принаймні бортовий комп’ютер нею не володіє.

— Цей комп’ютер? — Погляд Гендібала впав на приладову панель, і він з раптовою надією запитав: — Він може бути корисний в управлінні кораблем?

— Він може повністю управляти кораблем, Спікере. Пілоту потрібно лише передати йому відповідну думку.

Гендібалові раптом стало тривожно.

— Фундація зайшла аж так далеко?

— Так, але незграбно. Цей комп’ютер не надто добре працює. Мені потрібно повторювати свої думки кілька разів, і навіть тоді я отримую лише мінімальну інформацію.

— Можливо, мені це вдасться краще, — сказав Гендібал.

— Упевнений у цьому, Спікере, — шанобливо відповів Компор.

— Але поки що обговорімо інше. Чому там немає інформації про Гею?

— Не знаю, Спікере. Він стверджує, наскільки може щось стверджувати комп’ютер, що має дані про всі населені планети Галактики.

— Він не може мати більше інформації, ніж йому надали, і ті, хто це робив, вважали, що мають дані про всі планети, хоча насправді це не так, тому комп’ютер і працює з тим самим неправильним уявленням. Правильно?

— Безумовно, Спікере.

— Ви щось довідалися на Сейшеллі?

— Спікере, — ніяково відповів Компор, — на Сейшеллі є ті, хто розповідає про Гею, але їхні слова не мають ніякої цінності. Самі забобони. Казка про те, що Гея — могутній світ, який стримав навіть Мула.

— Вони справді так кажуть? — вимовив Гендібал, придушуючи в собі хвилювання. — То ви були аж такі впевнені, що це забобони, що навіть не розпитували про подробиці?

— Ні, Спікере. Я багато розпитував, але всі вони кажуть те, що я вам щойно розповів. Вони можуть багато говорити на цю тему, але все зводиться до того, що я вам щойно сказав.

— Вочевидь, — сказав Гендібал, — Тревіз почув те саме й тому летить на Гею з якоїсь схожої причини — можливо, якось скористатися