Айзек Азімов - Межа Фундації

мікропарсеків, або й те, й інше. Нам потрібно буде визначити й порівняти відстань планети від Геї-С з її орбітальною швидкістю, а також не завадить встановити напрямок її руху.

4

Минув іще один день.

— Орбіта майже кругла, — сказав нарешті Тревіз, — а це означає більшу ймовірність того, що планета придатна для життя. І все ж навіть тепер ніхто не з’являється. Спробуймо придивитися до неї ближче.

— Чому на те, щоб влаштувати стрибок, потрібно стільки часу? — запитав Пелорат. — Просто робіть маленькі стрибки.

— Тільки послухайте його! Маленькими стрибками важче керувати, ніж великими. Що легше підняти: камінь чи дрібну піщинку? Крім того, Гея-С поруч і простір різко викривлений. Це ускладнює розрахунки навіть для комп’ютера. Навіть міфолог мав би це розуміти.

Пелорат щось пробурчав.

— Тепер ви можете бачити планету неозброєним оком, — сказав Тревіз. — Он там. Бачите? Період обертання близько дванадцяти галактичних годин, а нахил осі становить дванадцять градусів. Це класичний приклад придатної для життя планети, і на ній є життя.

— Звідки ви знаєте?

— В атмосфері багато вільного кисню. Без стійкої рослинності такого не буває.

— А як щодо розумного життя?

— Аналіз радіохвиль покаже. Звичайно, тут може бути розумне життя, яке закинуло технології, але це дуже малоймовірно.

— Такі випадки були, — сказав Пелорат.

— Повірю вам на слово. Це ваша парафія. Проте навряд чи на планеті, яка відлякала Мула, жили б самі лише вцілілі селяни.

— У неї є супутник? — запитав Пелорат.

— Так, є, — недбало відповів Тревіз.

— Якого розміру? — Пелоратів голос обірвався.

— Не можу сказати точно. Мабуть, кілометрів сто в діаметрі.

— От трясця, — із сумом сказав Пелорат. — Я волів би мати кращий набір лайливих слів під рукою, мій любий друже, але це ж міг бути один маленький шанс…

— Хочете сказати, що якби в неї був гігантський супутник, це могла бути й сама Земля?

— Так, але це точно не вона.

— Ну, якщо Компор має рацію, Землі все одно не місце в цьому регіоні Галактики. Вона мала б бути в районі Сіріуса. Правда, Янове, мені дуже шкода.

— Та нічого.

— Слухайте, ми трохи зачекаємо й ризикнемо ще одним маленьким стрибком. Якщо не виявимо ознак розумного життя, то принаймні матимемо безпечну посадку — хіба що тільки тоді й висаджуватися не буде сенсу, еге ж?

5

Після наступного стрибка Тревіз вражено сказав:

— Це вона, Янове. Це Гея, усе правильно. Принаймні на ній є технологічна цивілізація.

— Ви можете сказати це за радіохвилями?

— Ще краще. У них на орбіті космічна станція. Бачите?

На екрані з’явився якийсь об’єкт. Для незвиклого ока Пелората в ньому не було нічого дивовижного, але Тревіз сказав:

— Штучна, металева й випускає радіохвилі.

— Що тепер будемо робити?

— Поки нічого. З такою технологією вони не можуть нас не помітити. Якщо ж вони нічого не робитимуть, я надішлю їм радіоповідомлення. Якщо й далі не діятимуть, то обережно підійду.

— А як вони щось таки зроблять?

— Залежатиме від цього «щось». Якщо мені це не сподобається, то доведеться скористатися нашою перевагою: навряд чи в них щось може зрівнятися з тою легкістю, з якою стрибає цей корабель.

— Тобто ми втечемо?

— Як гіперпросторова ракета.

— Але ж ми полетимо звідси не обізнанішими, ніж прибули.

— Аж ніяк. Принаймні ми будемо знати, що Гея існує, що вона має робочу технологію і зробила щось, щоб нас налякати.

— Але, Ґолане, не лякаймося аж так відразу.

— Тепер, Янове, я розумію, що вам нічого не хочеться сильніше, ніж за будь-яку ціну дізнатися про Землю, але запам’ятайте, будь ласка, що я не поділяю вашої мономанії. Ми на неозброєному кораблі, а ці люди прожили в ізоляції не одне століття. Можливо, вони ніколи не чули про Фундацію і не мають до неї поваги. Або, можливо, це Друга Фундація, і щойно потрапимо їм до рук — якщо вони на нас злі, — то ніколи вже не будемо такими, як були. Ви ж не хочете, щоб вони начисто стерли вам пам’ять і ви виявили, що вже не міфолог і нічого не знаєте про легенди?

Пелорат спохмурнів.

— Якщо вже ви так кажете… Але що робити, коли ми втечемо?

— Усе просто. Повернемося на Термінус із новинами. Або зупинимося так близько від Термінуса, як нам дозволить ця стара. Потім ми, можливо, полетимо на Гею ще раз — швидше й без усього цього повільного човгання — і зробимо це на озброєному кораблі або із цілим флотом. Тоді все може бути по-іншому.

6

Вони чекали. Чекання стало звичним. Вони витратили набагато більше часу, чекаючи на підходах до Геї, ніж на весь переліт від Термінуса до Сейшелла.

Тревіз налаштував комп’ютер на автоматичну тривогу й так розслабився, що навіть задрімав у своєму кріслі.

Щойно залунала сирена, він прокинувся. Пелорат забіг до Тревізової кімнати, так само здивований. Він якраз голився.

— Ми отримали повідомлення? — запитав науковець.

— Ні, — бадьоро відповів Тревіз. — Ми рухаємося.

— Рухаємося? Куди?

— У напрямку космічної станції.

— Чому?

— Не знаю. Двигуни ввімкнено й комп’ютер на мене не реагує, але ми рухаємося. Янове, нас захопили. Ми підійшли до Геї занадто близько.

16. ЗУСТРІЧ

1

Коли Стор Гендібал нарешті побачив корабель Компора на екрані, це здалося йому кінцем неймовірно довгої подорожі. Проте, звичайно, це був не кінець, а лише початок. Подорож від Трентора до Сейшелла була лише прологом.

Нові з трепетом дивилася на корабель.

— Це інший корабель космосу, пане?

— Космічний корабель, Нові. Так, це він. Той корабель, якого ми прагнули дістатися. Він більший за цей і кращий. Він може летіти крізь космос так швидко, що якби тікав від нас, цей зореліт не зміг би спіймати його й навіть полетіти за ним.

— Він швидший за корабель панів? — Здавалося, сама ця думка викликала в Сури Нові жах.

Гендібал знизав плечима.

— Можливо, я й пан, як ти кажеш, але ж не все мені підвладне. Ми, науковці, не маємо таких кораблів, як цей, і не маємо матеріальних пристроїв, що є у власників цих кораблів.

— Але як може науковцям не бракувати таких речей, пане?

— Бо ми є майстрами у важливому. А такі матеріальні успіхи, як у цих інших, — це дрібниці.

Нові замислено насупила брови.

— Мені здається, що це не дрібниця — летіти так швидко, що пан не зможе наздогнати. Хто ці люди, які мають такі дива… такі речі?

Гендібал був здивований.

— Вони називають себе Фундацією. Ти колись чула про Фундацію?

(Він спіймав себе на тому, що йому стало цікаво: що гаміші знають і чого