Віра Коваль - Остання зустріч очима, Віра Коваль
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
- Нічого. Я. Робити. Не. Буду! - пробурмотав той
- Для початку: заспокойся. Тобі не можна нервувати. Порозмовляємо пізніше на цю тему. А зараз я краще тебе нагодую. Ти ж не охотишся їсти те, що тут готують. Тому я вирішила, що відтепер я сама для тебе готуватиму.
Дівчина почала діставати з пакунків свої кулінарні надбання. Артем із зацікавленням поглядав на їжу, яку розкладала Катя. Потім вона годувала коханого з ложечки і вони обоє тішилися, як діти.
- А чиє це творіння? - запитав хлопець, коли поїв. – Ніби, вдома у Львові побував.
- Це я намагалася щось приготувати аналогічне, але я не певна, що мені це вдалося. З мене ґаздиня ще така собі. Не бідкайся, ти не був першим. Не хотіла тебе використовувати у своєму експерименті, тому моїм піддослідним щуриком став Максим. Хочу тебе запевнити: він живий-живісінький, - глузувала Катя.
- Повір, мила, тобі вдалося мене ощасливити і на мить повернути в дитинство. Ти приготуєш мені ще щось домашнього?
- Тільки попроси про це, - посміхнулась та і поцілувала хлопця у щоку.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Остання зустріч очима, Віра Коваль», після закриття браузера.
