Галина Левтер - Тиха радість, Галина Левтер

— Що не так, Ліно? Щось не по-Божому, Фреде?

Фредерік  знав натуру Макса. Він любив сперечатися, не важливо яка була тема. Його розважали розмови про релігію і філософію, право і справедливість. Цим він так нагадував його батька. Альфред Готфрідович, не зважаючи на всю суворість і жорстокість, зневажливе ставлення до віри і Слова Божого, вмів подавати добрі дари своїм дітям. Максим теж, попри все, коли любив — любив до кінця, коли ненавидів, то ненавидів аж через край! 

— Максиме, брате мій! — Фред підійшов, обняв Фролова, поплескав по плечу  й заплакав. — Максиме, твої думки — не Господні думки, а твої шляхи — не Його шляхи. Твої погляди — не Його правда. Твій вибір — не Його вибір. Йому помста належить, і Він відплатить.

— Коли? — заридав Макс. — Скажи коли? Коли відплатиться за Меліссу, за сина? Всі ви так кажете, святі і праведні! А ви мені їх поверніть! Воскресіть!

Чоловіки плакали. Ліна теж.

— Ну -с…— заспокоївшись мовив Макс. — Давай, Фреде, топай до Лінки під бочок.  

Фред відійшов від Фролова, витираючи руками сльози. Ліна підійшла до нього. Він обережно притягнув її до себе й обняв.

— Все правильно робите! — оцінив їхню поведінку Макс. — Нема чого розмови про  «хто в що вірить» ганяти. Все одно ми різного релігійного поля ягідки. Я сам з Господом розберуся за все. За всіх.

Максим знову натягнув маску безтурботності. Лише заплакані очі видавали його стан.

— А ти, Берні, — звернувся він до Ала, — тримай своє щастя і не роби дурниць! Давай присядемо на дорожку!

Вони присіли на декілька хвилин. Першим встав Макс.

— Ну-с, прощайте!

— І ти прости, — тихо відповів Фред.