Ромуальд Неділько - Кресова книга справедливих

Стрільбичі, ґміна Старий Самбір – село, яке налічувало понад 1900 мешканців, у більшості українців; поляки та євреї становили по 10 відсотків населення.

Барбара Радинська описує, як у зв’язку з наростаючою з середини 1943 року загрозою з боку бандерівців, її мати звернулася за порадою до знайомого українця із Самбора: «Виявилося, що він був кимось важливим в УПА. Звався Волинець. Він прийняв маму і порадив протягом одного тижня виїхати в інше місце. Сказав, що він не зможе довше охороняти наше життя. Після цієї розмови [...] ми виїхали до батька у місцевість Ванькова біля Вільшаниці Ліського повіту».

Джерело: B. Radyńska, Byłam świadkiem, „Na Rubieży” 1999, № 37, с. 52.

Жужіль, ґміна Белз – село, яке налічувало близько 1500 мешканців, у більшості українців.

З березня 1944 року, коли члени УПА, які прибули з Волині, атакували сусідні місцевості, в тому числі Белз і Острів, частина польського населення почала покидати село, втікаючи на захід. Місцева українська самооборона, на чолі зі священиком Жуком, вирішили охороняти польські й змішані, польсько-українські родини, які вирішили залишитися в селі. Завдяки цьому жужельські поляки пережили війну.

Джерело: Спогад Петра Школи, [у:] 1947. Пропам’ятна Книга. Зібрав та до друку зладив Б. Гук, Варшава 1997, с. 212–213.

Острів, ґміна Кристинопіль (зараз Червоноград) – село зі значною перевагою польського населення над українським, яке налічувало понад 2000 мешканців.

Ружа Журовська, українка, заміжня за поляком, пережила підпал бандерівцями рідної хати. Її чоловік з дітьми заховалися в костелі. «Я з криївки дивилася, як горіла моя хата, і я бачила, як сусід-українець поливав водою вхід до підвалу. Він був переконаний, що ми сюди сховалися. Таким чином він хотів нас врятувати».

Джерело: R. Żurowska, Byłam świadkiem, „Na Rubieży” 1997, № 22, с. 31.

Поториця, ґміна Кристинопіль – село, яке налічувало близько 1500 мешканців, у більшості українців; проживало тут також близько 100 поляків та нечисленні євреї.

У березні 1944 року УПА вбила українця Тимошука за відмову брати участь у вбиванні поляків.

Джерело: H. Komański, Powiat Sokal, „Na Rubieży” 2001, № 55, с. 38.

Гірські Сокільники, ґміна Тарнава Нижня – село зі значною перевагою українського населення над польським, яке налічувало близько 1700 мешканців.

Влітку 1944 року від рук УПА загинуло близько 30 поляків, які заховалися в будинку лісничого. За свідченням Альфреда Штайнгардта, один з українців польських мешканців попереджав про напади.

Джерело: A. Steinhardt, Byłem świadkiem, „Na Rubieży” 1999, № 38, с. 31.

Лімна, ґміна Лімна – село зі значною перевагою українського населення над польським, яке налічувало понад 600 мешканців.

15 вересня 1943 року члени УПА здійснили грабіжницький напад на опікунський заклад під патронатом сестер-францисканок з Варшави: «Вони зі складу забрали все, що вдалося забрати, – згадує сестра Соломія Ридзик. – Серед бандитів був українець, який попередив про повторний напад. Він просив не виявляти його прізвища. Однак сестра настоятелька повідомила про подію Варшаву, а звідти надійшло рішення негайно покинути Лімну». Заклад разом з дітьми було перенесено до Варшави.

Джерело: W. Rydzik, Ocalić od zapomnienia. Tragedia Pyszówki spowodowana przez ukraińskie bandy UPA w dniu 7.04.1944 roku, mps, Skierniewice 1994 (Biblioteka IPN w Warszawie), с. 19.

Пишівка (Регберґ), ґміна Шутова – польське село, яке налічувало близько 200 мешканців.

7 квітня 1944 року вночі бандерівці вбили 63 особи.

У переддень нападу «якийсь знайомий українець, – згадує Марія Тима, дівоче Геленяк, – повідомив Юзефа Геленяка про підготовку нападу на наше село. Наші батьки, пам’ятаючи про попередження, всю нашу четвірку дітей (мене, Марію, тоді 12-річну, і братів Франка, 9 років, Янка, 8 років, і Стася, 2 роки) поклали спати в мурованій коморі».

Джерело: M. Tyma, Byłam świadkiem, „Na Rubieży” 1996, № 17, с. 28. Див. також: W. Rydzik, Ocalić od zapomnienia. Tragedia Pyszówki...

Рогізно, ґміна Шутова – село зі значною перевагою українського населення над польським, яке налічувало близько 2200 мешканців.

У кінці квітня 1944 року боївкою СБ ОУН були вбиті греко-католицький настоятель у Рогізному, священик Михайло Телеп разом з родиною (4 особи). Це була кара за публічне засудження священиком нападу на Пишівку 7 квітня, вбивства більше 60 поляків та знищення тамтешнього костелу.

Джерело: ks. W. Piętowski, Stosunki polsko-ukraińskie po wybuchu II wojny światowej. Zarys, mps, Czarna k. Łańcuta 1988, с. 338.

Шутова, ґміна Шутова – село зі значною перевагою українського населення над польським, яке налічувало понад 800 мешканців.

У лютому 1944 року члени УПА вбили кільканадцять поляків, серед них настоятеля парафії, священика Альбіна Барнася. Як згадує священик Франциск Маляк, місцевий греко-католицький священик, який був доброзичливим до «осиротілих польських парафіян, був убитий вночі разом з дружиною [...] Такі священики, як цей у Шутовій, який заохочував своїх, щоб при великодній сповіді давали першість полякам, бо вони є як сироти, як вівці без пастуха, належали до дуже рідкісних винятків, зрештою, швидко загинули».

Джерело: AW, II/2472, ks. F. Malak, Dzieje rzymskokatolickiej parafii Lipina, dek. i pow. Jaworów, diec. Przemyśl, арк. 14–15.