Анастасія Анпілогова - Тисячолітні. Відьма має померти, Анастасія Анпілогова

Глава 37. У життя приголомшливе почуття гумору

Кілька днів дівчина намагалася не попадатися на очі маркізі, вона почувала себе перед нею винною. Аліса мала рацію, що через поведінку Хельги гнів королеви міг впасти на всю родину. А з іншого боку, це не була її сім'я. У неї була інша, тільки рідним нікого з них вона назвати не могла. Її мати керує світом мертвих і не має доступу до світів живих. Вона не може допомогти своїй дочці та не знає, що з нею. Її батько керує світом магів. Але він її ненавидить і наклав на неї закляття, замкнувши тут. Її брат, який завжди ставився до неї зверхньо, мертвий. Справжньою родиною вона могла назвати лише Вранта, ось тільки де він і що з ним вона не знала. І це дуже краяло їй серце. В неї й так не було практично нічого що б вона могла назвати сенсом свого існування. Не може ж вона втрати ще і його?

— Вас просила розшукати маркіза та покликати у двір. Вона повідомляє, що маркіз та король повертаються з війни.

Хельга кивнула на знак згоди й служниця швидко пішла у своїх справах. Дівчина спустилась у двір. Аліса була там.

— Король та маркіз під'їжджають до фортеці. Думаю, що вони їдуть із перемогою.

— Я за тебе рада. Я ж казала, що ти даремно переживаєш за свого чоловіка.

— Так, ти мала рацію, але тепер я переживаю і за себе, і за нього з іншої причини. — сказала Аліса з явним докором.

Хельга їй на це нічого не відповіла, бо не було що відповідати. У ворота заїхали маркіз, король, та їхнє військо. По тому, як вони виглядали, було очевидно, що здобуто легку перемогу. Аліса сказала коротку вітальну промову, Хельга стояла трохи осторонь.

— Я привіз у ваш будинок стільки хороших новин, що ви навіть не уявляєте їхньої кількості. — звернувся король до маркізи, широко посміхаючись.

— Ми здобули перемогу над південними племенами. І я хочу, щоб маркіз поїхав до двору як один із моїх міністрів. Ви маркіза як придворна дама моєї королеви. А ви Хельга як наречена принца Ніколя.

У повітрі повисла пауза. Усі виглядали здивованими. Кожен розумів, яка вигода може бути в нього від подій останніх днів, але ніхто не думав, які призначення будуть в інших. Всі почали навперебій дякувати королю за надану їм честь. У Хельги, крім подяки, було одне АЛЕ, і вона боязко його озвучила.

— Ваша величність, прошу вас, дозвольте мені залишитися у фортеці на якийсь час. Я тільки-но недавно повернулася з палацу. Я посварилася з королевою. Боюся, що я сповнила її гнівом і не хочу псувати настрій її величності своєю присутністю. Крім того, я все ще в скорботі за моїм чоловіком і поки не готова бути при дворі, брати участь у святах, балах, і заручинах.

Король насупився, але маркіз піддався сльозливому тону дівчини й, подивившись на нього, сказав:

— Ваша величність, може, справді ми з маркізою поїдемо з вами до двору, а Хельга залишиться поки що доглядати за фортецею. Я, звичайно, залишу всі потрібні розпорядження управителю фортецею, але селяни та челядь будуть слухнянішими, знаючи, що тут залишився хтось з дворян.

— Ну що ж. Це, загалом, ваша сімейна справа. Заручини можна відкласти на деякий час, до весілля з Ніколя мине ще не один рік. Можна і так. А з королевою я поговорю. Не турбуйтеся про її гнів. Вона буває надто різка та категорична з підданими.

«Ура!» — подумала Хельга. Такий поворот подій їй був дуже на руку. Нехай король та королева самі з'ясовують ставлення двору до Хельги без її участі. Маркіза та маркіз їдуть до двору, куди вони й прагнули. А дівчина залишається у фортеці на правах господині та зможе спокійно навідуватися до будинку, і перевіряти чи не повернувся Врант. Все складається якнайкраще.

Цілий день маркіз давав розпорядження. Збори до від'їзду та вечірнього бенкету породили страшну метушню, в якій Аліса брала найжвавішу участь. На вечірньому бенкеті дівчина кидала на Хельгу погляди сповнені неприязні.

— От не чекала я від тебе такого, Хельга. Ти ж знала давно, що ти будеш заручена з принцом? — у голосі маркізи було більше жовчі, ніж жовтого кольору в її сукні.

— Ні. Я дізналася про це нещодавно, але не могла ж я про це сказати до офіційної заяви короля.

— Я думала, що ми дружимо і ми чесні одна з одною.

Хельга посміхнулася.

— Мені здається, ти забула, чому ми дружимо. Я знаю про тебе речі, які компрометують, можуть зруйнувати все старанно тобою збудоване життя, але не користуюся цим знанням, бо не маю прямих доказів чи інших свідків. А ти знаєш про мене речі, які компрометують, які можуть зруйнувати моє життя, але не користуєшся цим знанням, бо не маєш прямих доказів чи інших свідків. І ми завжди можемо взаємно звинуватити один одного, а далі хто знає чиїм словам більше повірять? Ось і вся наша дружба.

Аліса скривилася і відпила розведене вино із кубка. Вона знала, що Хельга має рацію.

— Не думала я, що ти така честолюбна і розважлива і теж прагнеш влади та багатства. Як ти досягла цих заручин?

— Усі мають свої методи. — збрехала Хельга, яка отримала ці заручини випадково.

Дівчина з легким задоволенням дивилася, як Алісу коробило від того, що сталося. Вона давно помітила, що ця дівчина постійно намагалася не просто забезпечити своє майбутнє і своїх дітей, а й жадала бути вище за всіх і краще за всіх влаштуватися. Живучи з «батьками», чародійка не помічала, що між сестрами було суперництво, але тепер вона зрозуміла, що вони ніколи не були дружною та міцною родиною. Вони вміло прикидались, таємно бажаючи обійти решту сестер і забратися якомога вище. Тепер Хель випадково може виявитися вище за Алісу, для якої це стало раптовим ударом. «Вона, мабуть, думала, що краще, ніж у неї життя не може скластися вже ні в кого із сестер. Кумедно. У життя приголомшливе почуття гумору.»

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍