Мзечабук (Чабуа) Іраклійович Аміреджібі - Дата Туташхіа, Мзечабук (Чабуа) Іраклійович Аміреджібі

І з цим завданням Зарандіа впорався віртуозно.

У плані Мушні було передбачено й таке міркування: Туташхіа міг нічого не зробити, але не зацікавити абрага ця чутка не могла. Тому було пущено ще одну чутку про те, в кого саме вивільнилася Бечуні Пертіа від наслідків любовного зв’язку з Сарчимеліа. До баби-повитухи, ім’я якої було використано в цій версії, днів через десять прийшла досить шанована дама, княжна Терезія Чичуа. Гомонячи з бабусею про те про се, княжна поцікавилася, між іншим, зв’язком Бечуні Пертіа з Ражею Сарчимеліа, і бабуся, вдаючи, що звіряє таємницю, «зізналася», що допомогла Бечуні Пертіа саме вона. Одним пострілом Зарандіа вбив двох зайців: він встановив, що так чи так, а Дата Туташхіа на приману клюнув, і виявив до того не відомий йому зв’язок абрага з княжною Терезією Чичуа. Не лишалося сумніву, що Дата Туташхіа щось заподіє Ражі Сарчимеліа.

Час і місце терористичного акту, який було довірено Буду Накашіа ще за чотири роки до описуваних подій, наше відомство встановило заздалегідь. Терорист попав у пастку, не зумів виконати завдання і, вбивши двох козаків, сховався в лісі. Менший брат, Лука Накашіа, в цій справі участі не брав, бо він зроду був недоумкуватий. Коли Буду Накашіа пішов у абраги і зажив на тій ниві славу, Лука зібрав манатки і, знайшовши брата, навідріз відмовився повертатися додому. Так і він став абрагом. Проти Луки Накашіа наші заклади не мали ніяких матеріалів. Було відомо лише, що він ходив собі досить вільно і, мабуть, виконував те, що доручав йому старший брат. Якось промайнула думка взяти Луку й пристрашити Буду: коли він не прийде з краденим, його меншого брата закують у кайдани й зашлють у Сибір. Та хтось згадав, що Лука несповна розуму, віддавати його до суду не можна. Буду знає це не гірше за нас, він і не подумав би здаватися. Пропозиція відпала. Лука був не такий уже ідіот, щоб навести на братів слід, але щоб приховати від поліції маршрути, якими він ходить, розуму в нього все-таки не стачало. Для Зарандіа і цього було цілком досить. На стежку, якою ходив Лука, підкинули гарний маузер. Чоловік, якому доручено було здійснити цю маленьку хитрість, запевняв, що Лука з півгодини обдивлявся зброю, не доторкаючись до неї. Видно, за ті півгодини його розум охопив ситуацію в усьому обсязі, який йому доступний, і не виявив небезпеки, бо, схопивши маузера, Лука хвацько заткнув його за пояс і пішов собі своєю дорогою, насвистуючи ту саму пісеньку, яку насвистував, поки не натрапив на свою знахідку. Буду Накашіа знахідкою меншого брата був дуже здивований, теж обміркував її з усіх боків і, не виявивши нічого підозрілого, приписав усе випадковості. Маузер, одібраний у багатого офіцера, потім забраний у Євтерпії Тріандофіліді, став власністю Луки Накашіа. Тепер треба було, щоб Сарчимеліа своїми очима побачив це...

Я вже казав, що Дата і Еле Туташхіа росли і виховувалися в сім’ї Мушні Зарандіа. Додам, що в цій сім’ї панувала дуже ніжна взаємна любов і кожен був оточений турботою всіх інших. Я достеменно знав, як близько до серця брав Мушні Зарандіа долю Дати і Еле, і страждання його було щире й глибоке. Він не тільки допомагав Еле Туташхіа грошима нарівні з допомогою своїм батькам і старшому братові, а турбувався і про дім та господарство цієї самотньої незаміжньої жінки. І Мушні, і його старший брат, і старі батьки були Еле і Даті близькі, як можуть бути близькі лише рідні брати й свої батьки. А для старих Зарандіа доля їхніх осиротілих вихованців була причиною повсякчасного горя й сліз. Я напевно знаю, що, хоч життя розвело Мушні Зарандіа і Дату Туташхіа на різні боки, вкрай протилежні, їхньої взаємоповаги й братньої кровної любові ніщо не применшило. Така істина, хоч як парадоксально вона звучить, і якщо я не маю слушності, нехай бог розсудить і трагічну долю цих двох людей, і моє ставлення до них.

На той час, коли Мушні Зарандіа почав вибудовувати свій трикутник, Еле гостювала у нього в Тифлісі. Старий сільський будинок Туташхіа давно вже потребував грунтовного ремонту, і Мушні дав Еле грошей, щоб перекрила дах, а про все інше, сказав він, подумаємо пізніше. Він назвав чоловіка, який знайде їй гарних майстрів, і, посадивши сестру в поїзд, відправив додому. Коли Еле прийшла до чоловіка, якого рекомендував двоюрідний брат, він сказав, що майстри зараз працюють в іншого господаря, а як закінчать роботу, він пришле їх до неї. Звісна річ, той чоловік був нашим агентом і притримував майстрів до нового розпорядження Зарандіа. Еле Туташхіа довелося чекати не дуже й довго. Одного чудового ранку майстри прийшли, і робота закипіла. Один з них, улучивши момент, сховав на горищі в призначеному місці прикраси Нуци Тодуа, загорнуті в її ж хустку. Полагодивши дах, майстри пішли. А днів через два-три по тому Еле Туташхіа довелося знову їхати в Тифліс, куди її спішно викликали, бо захворіла дружина Мушні Зарандіа. Вона поїхала, замкнувши будинок, де на горищі лежав речовий доказ того, що саме її брат вирізав сім’ю Тодуа. Тепер треба було, щоб брати Накашіа пробралися в будинок Дати Туташхіа і знайшли там хустку з прикрасами...

На цій стадії Зарандіа передоручив справу підлеглому офіцерові, а сам виїхав у Тифліс, де на нього чекали інші справи. Слід зауважити, що Зарандіа одночасно завів ще п’ять аналогічних справ у різних повітах Кавказу. Я знав, що до закінчення операції ще далеко, і його повернення здивувало мене. Він прийшов до мене сам, перш ніж я встиг запросити його, і доповів про хід справи.

— Ви повернетеся туди? —і спитав я.

— Ні.

— Яких результатів ви чекаєте?

Зарандіа задумався, потім усміхнувсь:

— Передбачити результати можна лише приблизно... тим паче в таких справах. Але, гадаю, задумане нами має збутися.

— Тобто: ліквідація старшого Накашіа або їх обох; примирення Сарчимеліа з подальшим використанням його в нашому відомстві; цілковита компрометація Туташхіа, доведена до такого етапу, коли іншого виходу, як примиритися з нами, в нього не лишиться!

— Саме так,— підтвердив Зарандіа.— Але все це станеться за умови, якщо Туташхіа не розплутає нашого клубка і не встигне сповістити й заспокоїти інших злочинців. Чим більше минає часу, тим реальніша ця загроза.

— Якщо брати Накашіа знайдуть прикраси своєї тітки на горищі в Туташхіа, невже й тоді ще вплив Туташхіа зможе провалити наш задум?

— Усе може