Григорій Федорович Квітка-Основ'яненко - Українська драматургія. Золота збірка, Григорій Федорович Квітка-Основ'яненко

Ява VII

Входе тихо Герасим, а за ним Савка, несе на плечах здоровий мiшок з кожi.

Герасим. Iдiть же ви, куме, розпряжiть коней i поставте їх бiля фургона.

Савка. Ходiм удвох.

Герасим. От тобi й маєш!.. А хто ж буде бiля грошей?

Савка. Хiба ж їх хто вiзьме тут?

Герасим. Е, куме, на грiх майстра нема! Краще я тут посидю — береженого i Бог береже.

Савка. I одходить од грошей не хочеться, так би й держався за мiшок. (Вийшов.)

Ява VIII

Герасим сам. Свiтить свiчку, засвiтив, поставив, глянув на мiшок, поцiлував його.

Герасим. Отепер Пузир нехай скаже: голяк мастi, чирва свiтить! Ще помiряємось — хто голяк. Вiн думає, що дуже розумний. Нi, братику, — потягайся ще зо мною. Хе-хе-хе! Я не то що, я й єврея сьогодня обманив; поки мiшок розшили — дзвiнок, вiн вийняв пачку, глянув я на неї — грошi… всерединi колотиться, а сам думаю, як би його обманить; другий дзвiнок — єврей зашамотався, бере мiшок, не дає…»Давай грошi», — каже. Слово за слово, а тут — третiй; я тодi йому тиць замiсть п’ятьох та тiлько три тисячi. Ха-ха-ха! Отак ушквар! А вiн, не лiчивши, прямо в вагон.

Входе Параска.

Ява IX

Герасим i Параска.

Параска (тихо). Старий!

Герасим. Ой! (Кида свиту на мiшок i заступа мiшок спиною.)Ти чого, навiжена, сновигаєш? Хiба не я тобi велiв, щоб тут i ляльки не було? Геть пiшла!

Параска. Та не гвалтуй, божевiльний! Я зараз пiду. Тут дiло дуже важне таке, що треба тобi зараз сказать, бо щоб пiсля гiрше не вийшло.

Герасим. Яке там дiло?

Параска. Єврей прибiгав до тебе…

Герасим. Який? Коли? Чи не скочив з поїзда?

Параска. Та з якого поїзда? Опам’ятайся, чого ти такий збентежений? Єврей Гершко, що за землю Смоквинова з тобою балакав.

Герасим. Тьфу!! Ну?

Параска. Казав, щоб ти був в обiдню пору у Смоквинова з грiшми, бо Жолудь землю перекуповує.

Герасим (ненароком глянув на мiшок). Ха-ха! Чорта лисого перекупе.

Параска. Що там ти привiз, чого ховаєшся вiд жiнки? Покажи!

Герасим (несамовито пiдступа до неї). Я тебе попитаю! Я тобi покажу… я… я… тебе уб’ю… Я тебе задавлю, коли будеш лiзти у вiчi! Геть пiшла!

Параска одступає за дверi.

Параска. Тю, тю! Одсахнись… Єй-Богу, з ним якась причина, треба бути насторожi. (Вийшла.)

Ява Х

Герасим, а потiм Савка.

Герасим. От цiкаве бiсове насiння, так i загляда, а євреєм перелякала на смерть… Жолудь землю перекуповує!.. Ха-ха-ха! Завтра чуть свiт отнесу йому грошi, переплатю по десять рублiв на десятинi, а не попустю, щоб Жолудь купив.

Входе Савка.

Савка. Ну, куме, нiгде нiчичирк! Давайте менi моє, та, поки глуха пiвнiч, я собi пiду.

Герасим. Куме, де ви дiнете таку силу грошей? Нехай у мене будуть на сховi.

Савка. Нi, так не буде. Я знайду, де своє сховать, а ви ховайте своє.

Герасим. Вiзьмiть собi яку тисячу, бо зараз попадемось, а решту через год.

Савка. Куме!.. Давайте моє менi… З мене печiнка мало не витрусилась, поки це дiло скiнчилось, та щоб я не мав в руках свого заробiтку, а заглядав вам у вiчi, як цуцик? Вам цього хочеться, я знаю вас добре, бачу, куди ви гнете, але гляньте сюди.(Вийма нiж з-за халяви.)Бачите? Не розпалюйте ж мене, бо тут вам i амiнь, коли почнете крутить.

Герасим (вийма з-за халяви нiж). А ви думаєте, що я без запасу? Ха-ха-ха! Тiлько знаєте, це все чортзна-що! (Хова ножа.)Це я для дороги мав… здiймайте лиш свиту, закривайте вiкно, та будемо дiлиться…

Закривають вiкна свитами.

Я хотiв як краще, бо у вас нiколи грошей не було, то зараз що-небудь i виявиться…. а коли ви так боїтесь, то берiть собi, Бог з вами.

Савка. Не журiться, я зумiю заховать, аби було що. (Пiдходить до мiшка.)

Герасим. То вам п’ять тисяч?

Савка. Десять… десять… кажу вам, десять… не розпалюйте мене!

Герасим. Та не кричiть-бо! Берiть, берiть десять…(Набiк.) Щоб тебе за печiнку взяло. (Вийма з мiшка пачки по тисячi, навхрест оперезанi бумагою, а кум розгляда.) Оце одна, а це друга, а це третя…

Савка. Стривайте… куме, гляньте…

Герасим. А що?

Савка. Та це не грошi, це чистiсенька бумага!

Герасим. Як?!

Савка. Чиста бумага! От так машину пiдвела єврейська голова, тiлько на трьох пачках спереду i ззаду наклеєнi грошi, а то все чиста бумага.

Герасим (хвата пачки одну за другою, перегляда). Бумага!.. Обманив!.. Куме, вiн же грошi давав, я сам бачив! (Хвата знов бумажки, розрива i кида.) Сама бумага… чистiсенька бумага!.. (Несамовито.) Ха-ха-ха!.. Сто тисяч!! Ха-ха-ха!

Савка. От же збожеволiє! Куме, заспокойтесь; що з воза впало, те пропало.

Герасим озирається, хватає пояс на лавi i бiжить з хати.

Куме, куме! Куди ви? Господь з вами! Схаменiться, що з воза впало, те пропало.

Входе Параска.

Ява XI

Савка i Параска.

Параска. Що тут таке? Боже мiй милостивий, кажiть, куме, куди вiн побiг, чого вiн так галаснув?

Савка. Сором признаться. Гляньте: оце добро ми купили за п’ять тисяч.

Параска. Як?

Савка. Так. Обманив єврей: дав чистих бумажок замiсть грошей. А може, то й не єврей був, може, нечиста сила перекинулась в нього i отуманила нас так, що ми не роздивились i прийняли бумагу чисту за грошi.

Параска. А господи, господи! Бач, яке нещастя скоїлось; чула моя душа, що з ним щось недобре дiється. Та чого ж вiн побiг?

Савка. Я й сам до пам’ятi нiяк не прийду, всерединi все колотиться.

Голос Копача. «Поможiть, рятуйте!»

Чуєте? Хтось кричить!..

Параска. Ох, куме, голубчику, у мене й руки, i ноги тремтять, — ходiм.

Ява XII

Тi ж, Копач i Герасим.

Копач (несе Герасима на плечах). Та поможiть-бо!

Помагають i кладуть Герасима на лiжко.

Параска. Що з ним, що з ним, скажiть, на милость Божу?

Копач. Це, я вам скажу, реприманд! Качайте його, отак, отак! (Качає Герасима.) Ну, реприманд!

Параска. Та що воно? Що? Ради Бога, скажiть, що то за болiсть така?

Копач. Та яка там болiсть! Стривайте, я розкажу, а ви тим часом трiть груди, добре трiть. Так, так… Ви мене слухайте… стоп! (Прислухається до серця.) Трiть, трiть, трiть… Опит — велiкоє дiло… Серце наче ворушиться… А-а. Та й перелякав же ти мене, Никодимович, мало не вмер вiд страху, ну й йому б не жить на свiтi, якби не мiй опит.

Савка. Кажiть, що трапилось?