Аграфена Осіння - Візерунки долі. Я згодна, Аграфена Осіння
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
– Талія мені розповіла, коли ми відпочивали перед дорогою додому.
– Дружино! – гаркнув король, блискаючи очима, – Чому ти мені цього не сказала? Артура питати було марно, але я все одно спробував. Він мене терпіти не може, тому нічого не розповів. Але про те, що його дочка теж бачила посланця, я не знав!
– Вона його не бачила, – прошепотіла я, відступаючи від розлюченого монарха, – вона лише чула. Артур не знав, що вона була під дверима. Дін, – рішуче сказала я, – потрібно запросити сюди Талію. Можливо, вона ще щось згадає. Мені вона розповість!
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Візерунки долі. Я згодна, Аграфена Осіння», після закриття браузера.
