Ерік Ларсон - Диявол у Білому місті

весь час, ці розмови не були рідкістю, але спочатку дівчина не йняла їм віри, вважаючи чутками, що їх поширюють заздрісники. Пізніше з’явилася версія, що Емеліна сама позичила Голмсові 800 доларів із власних заощаджень, які потім так і розчинилися в тумані обіцянок повернути сторицею. Їй згадалося попередження Неда Коннера. Потім вона почала вести мову про те, що колись повернеться до Двайта і знову працюватиме на доктора Кілі.

Емеліна так і не попрощалася з Лоренсами по- справжньому. Вона просто припинила заходити в гості. Поїхати, не попрощавшись, було не в її характері, і місіс Лоренс це стурбувало. Вона не знала, ображатися чи хвилюватися. Вона спитала Голмса, що йому відомо про відсутність Емеліни.

Зазвичай Голмс дивився на місіс Лоренс так прямо, що їй аж ставало незручно, але тепер він відводив очі.

— А, вона поїхала з міста й вийшла заміж, — відповів їй Голмс, немовби це було йому геть нецікаво.

Ця новина шокувала місіс Лоренс.

— Не розумію, чому вона мені нічого не розповідала про весілля.

То був секрет, пояснив Голмс: Емеліна та її наречений поділилися своїми планами лише з ним.

Але для місіс Лоренс це пояснення викликало нові питання. Навіщо парі була така секретність? Чому Емеліна нічого не сказала місіс Лоренс, адже вони ділилися стількома таємницями?

Місіс Лоренс сумувала за Емеліною, за її темпераментом, за тим, як її життєрадісність і яскрава зовнішність — гарне обличчя й соняшникове волосся — осявала похмурі коридори будівлі Голмса. Вона переймалася й далі і за кілька днів знову спитала Голмса про Емеліну.

Він витяг із кишені квадратний конверт і мовив:

— Оце вам усе пояснить.

У конверті було оголошення про весілля. Не вигравійоване, як було заведено, а просто надруковане. Це теж здивувало місіс Лоренс. Емеліна б ніколи не повідомляла таку велику новину в такий буденний спосіб.

В оголошенні було написано:

Містер Роберт Е. Фелпс.

Місс Емеліна Ґ. Сіґранд.

Одружуються

Середа, 7 грудня

1892 рік

Чикаго

Голмс сказав місіс Лоренс, що отримав це оголошення від самої Емеліни. «Через кілька днів після від’їзду вона повернулася по свою пошту, — пояснював він у своїх мемуарах, — і цього разу вручила мені одне зі своїх весільних запрошень, а також два чи три для інших мешканців будинку — їх тоді не було вдома; і згодом я довідався, що не менш як п’ятеро людей у Лафаєтті (Індіана) отримали такі картки. Поштова марка та її почерк на конверті доводили, що вона, напевне, розіслала їх сама, коли залишила свою посаду в мене».

Родина та друзі Емеліни дійсно отримали такі оголошення поштою, і справді, схоже, адресу на конвертах Емеліна написала сама. Швидше за все, Голмс підробив конверти чи обдурив Емеліну, зробивши так, щоб вона підписала ті конверти нібито для якоїсь безневинної мети — можливо, для різдвяних листівок.

Місіс Лоренс оголошення нічого не пояснило. Емеліна ніколи не говорила про якогось там Роберта Фелпса. А якщо вона поверталася і роздавала оголошення, то, звісно, вручила б їй таке особисто.

Наступного дня місіс Лоренс знову зупинила Голмса, спитавши тепер, що той знає про Фелпса. Так само байдуже Голмс сказав:

— А, його міс Сіґранд десь зустріла й познайомилася. Я нічого про нього не знаю, крім того, що в нього мандрівна професія.

Новина про весілля Емеліни докотилися до газети її рідного містечка, яка повідомила про це 8 грудня 1892 року маленьким невимушеним дописом. У повідомленні Емеліну називали «витонченою леді із сильним і чистим характером» і писали: «Її численні друзі відчувають, що вона розумно вибрала собі пару, і ми щиро вітаємо її». У дописі зазначалося трохи біографічних фактів, наприклад те, що Емеліна колись працювала стенографісткою у місцевого архіваріуса. «Звідти, — завершувався допис, — вона поїхала у Двайт, а потім — до Чикаго, де зустріла свою долю».

Під «долею» скромний автор мав на увазі заміжжя.

Протягом наступних днів місіс Лоренс ставила Голмсові додаткові питання про Емеліну, але той відповідав односкладно. Вона почала сприймати від’їзд Емеліни як зникнення і згадала, що невдовзі після останнього візиту дівчини в будівлі Голмса сталася цікава зміна.

«У день після зникнення міс Сіґранд — чи в той день, коли ми востаннє бачили її, двері кабінету Голмса були замкнені, і туди не заходив ніхто, крім самого Голмса й