Лі Чайлд - Нездоланний

– Батарея повинна бути зарядженою. Якби вона сіла, телефон би вимкнувся, і мережі було б про це відомо. Він мусить заряджати його час від часу.

– Може, він вийшов до магазину і залишив його там.

Ричер виглянув з вікна, проте нічого не відповів. Телефон продовжував дзвонити. Ченґ запитала:

– Що?

– Нічого.

Але подумки він уявляв собі самотню картинку телефону, який лежить на підлозі, раптово його приводять знову в дію, і він уже підстрибує довкола, наче вірний спанієль, який шкребе лапою свого мертвого господаря, намагається привернути його увагу, не розуміючи, що трапилося. У якомусь мисливському угідді або у велетенській вітальні. Можливо, це був серцевий напад, або подагра, або від чого там помирають власники спанієлів. Але він мав бути обізнаним у всьому, повинен був добре оперувати даними, тому він сказав лише одне:

– Відключись та спробуй головний комутатор бібліотеки.

Ченґ перервала дзвінок, і в кімнаті запанувала тиша. Вона налаштувала комп’ютер і зробила декілька кліків, щоб потрапити на сторінку бібліотечної системи Чикаґо. Філіал у Лінкольн-Парку мав свій власний номер для довідок. Код 773, а потім іще сім цифр, які лише трохи відрізнялися від номера зали для волонтерів, за яким вони телефонували раніше. Вона набрала його та потрапила до меню вибору. Англійська мова чи іспанська. Натисніть «одиничку» для того, «двійку» для цього. Для того щоб поговорити з оператором, натисніть «дев’ять». Вона натиснула на «дев’ятку», почулась мелодія, а тоді до телефону підійшла жінка і запитала:

– Чим я можу вам допомогти?

Ченґ представилась так само, як робила це в розмові з Вествудом, найпершій з них. Вона назвала своє ім’я і сказала, що працює приватним детективом і тепер перебуває в Сиєтлі, проте раніше працювала у ФБР, і здається, саме цей, останній, фактор став вирішальним. Жінка із Чикаґо була враженою.

Ченґ сказала:

– Я так розумію, у вас є волонтери, які вам допомагають.

– Це правда, – відповіла жінка.

– У вас працює волонтер на прізвище Мак-Кенн?

– Був такий.

– А зараз немає?

– Ми не бачили його уже три чи чотири тижні.

– Він звільнився?

– По суті, ні. Проте волонтери часто приходять та йдуть геть.

– Що ви можете розповісти мені про нього?

– Що вам потрібно знати? З ним щось трапилося?

– Він був клієнтом нашої фірми. Проте ми втратили з ним зв’язок. Тепер ми намагаємося його відновити, щоб дізнатися, чи йому досі потрібна наша допомога.

– Він старший чоловік, дуже тихий, все тримає в собі. Але він чудово робить свою роботу. Ми б також були не проти відновити зв’язок із ним.

– У нього були якісь нагальні ідеї чи плани?

– Я не певна. Він не був надто балакучим.

– Він місцевий? У вас є його адреса?

Лише мертва тиша з боку Чикаґо у відповідь. А тоді жінка сказала:

– Мені шкода, проте я не можу надавати таку інформацію. Ми повинні захищати персональні дані наших волонтерів.

– У вас є його телефонний номер? Домашній, наприклад? Можливо, ви можете йому зателефонувати і попросити зв’язатися з нами.

Тиша із Чикаґо. Лише тихі клацання по пластику. Імовірно, пошук у базі даних. Довгий список на комп’ютері. Потрібно прогортати чимало інформації. «М», з якої починалося «Мак-Кенн», була б точнісінько посередині.

Тоді жінка повернулася до розмови та сказала:

– Ні, мені шкода, проте в нас немає його телефонного номера.

Після того вони перевірили всі секретні та приватні бази даних Ченґ у пошуках типа на прізвище Мак-Кенн на випадок, якщо про нього могло знайтись іще дещо, але отримали лише безліч випадкових збігів. Чого і варто було очікувати, подумалось Ричерові, враховуючи етнічні імена та історичні міграційні маршрути. Можливо, Мак-Кенн був одним із них, проте дізнатися про це було неможливо. Все одно, що шукати піщинку на пляжі.

Після цього вони перевірили авіалінії. Вибір був великим. Шлях від Міжнародного аеропорту в Лос-Анджелесі до Міжнародного аеропорту імені О’Хара в Чикаґо був чималеньким. У обідні години була величезна кількість рейсів. Цілком природно. Люди таким чином могли дістатися своїх ліжок у звичний для себе час попри подорож через дві часові зони на схід. Усі рейси в пізніший час уже ставали причиною недосипання.

Великі перевізники стягували однакову суму за квитки, аж до цента, тож Ченґ обрала «Американські авіалінії», бо саме на них у неї була золота дисконтна картка, і вона забронювала місця по телефону через оператора, який займався клієнтами із золотими картками. Так надійніше в термінових ситуаціях, сказала вона, і кращі місця, до того ж.

Ричер поклав зубну щітку до своєї кишені, а вона спакувала валізу зі своїм гребінцем, комп’ютером, зарядним пристроєм до комп’ютера та зарядним до телефону.