Джоан Роулінг - Гаррі Поттер і в'язень Азкабану

Мелфоя. Я тілько си постараю, щоб останні Вікові дні були найфайніші в його житті. То мій борг перед ним...

Геґрід повернувся і поспіхом пішов до своєї хатини, затуливши обличчя хустинкою-як-скатертинкою.

Мелфой зі свитою стояв біля головних дверей замку

- Дивіться, реве як бугай! Ви бачили когось нікчемнішого? - глузував Мелфой. - І він ще хоче, тіпа, бути вчителем!

Гаррі з Роном кинулися до Мелфоя, але їх випередила Герміона - ЛЯСЬ!.. Вона заліпила Мелфоєві такого дзвінкого ляпаса, що Мелфой аж захитався. Гаррі, Рон, Креб і Ґойл остовпіли, а Герміона замахнулася знову.

- Не смій так казати про Геґріда, ти, смердючий вилупку...

- Герміоно! - Рон намагався схопити її за руку.

- Відійди, Роне! - вихопила чарівну паличку Герміона.

Мелфой позадкував. Заціпенілі Креб і Ґойл чекали вказівок.

- Ходімо, - буркнув Мелфой, і вся трійця зникла в переході, що вів до підвалів.

- Герміоно!.. - не знаходив слів приголомшено-захоплений Рон.

- Гаррі, ти мусиш обіграти його в фінальному матчі! - відчайдушно вигукнула Герміона. - Просто мусиш! Я не переживу слизеринської перемоги!

- Уже почалися замовляння, - нагадав їм Рон, що й далі вражено зиркав на Герміону. - Побігли.

Вони поспіхом піднялися мармуровими сходами до класу професора Флитвіка.

- Запізнюєтеся, хлоп'ята! - дорікнув Флитвік. - Швиденько заходьте і виймайте чарівні палички. Сьогодні експериментуємо з підбадьорливими чарами. Уже всі розбилися на пари...

Гаррі й Рон поспішили до задньої парти й відкрили свої портфелі. Рон озирнувся.

- А де ділася Герміона?

Гаррі теж озирнувся. Герміони в класі не було, але коли він відчиняв двері, вона стояла поруч.

- Дивно, - глянув на Рона Гаррі. - Може... може забігла в туалет?

Але Герміона так і не з'явилася на уроці.

- Підбадьорливі чари їй би не завадили, - сказав Рон, коли весь їхній клас, усміхаючись від вуха до вуха, чимчикував на обід. Після підбадьорливих чарів усім було весело.

Герміона не прийшла й на обід.

Коли вони доїли яблучний пиріг, підбадьорливі чари дещо вивітрились, і Гаррі з Роном занепокоїлися.

- Слухай, а Мелфой не міг їй щось зробити? - стурбовано припустив Рон, коли вони підіймалися до ґрифіндорської вежі.

Вони проминули тролів, сказали Гладкій Пані пароль («Цокотуха») і протислися крізь отвір у вітальню.

Герміона міцно спала за столом, поклавши голову на розгорнутий підручник з числомагії. Вони посідали поруч і Гаррі легенько її штурхнув.

- Щ-що? - зірвалася Герміона, нестямно роззираючись довкола. - Пора вже бігти? Який з-зараз буде урок?

- Віщування, але аж через двадцять хвилин, - заспокоїв її Гаррі. - Герміоно, а чому ти не прийшла на замовляння?

- Що? Ой, ні! - пискнула Герміона. - Я забула про урок замовлянь!

- Та як ти могла забути? - здивувався Гаррі. - Ти ж дійшла з нами до самих дверей!

- Хіба?!. - зойкнула Герміона. - Професор Флитвік на мене розгнівався? Це все через Мелфоя. Я думала про нього, і мені все переплуталось!

- Знаєш що, Герміоно? - сказав Рон, дивлячись на товстелезну «Числомагію», яку вона використала замість подушки. - Здається, ти вже дійшла до ручки... Забагато на себе навалила.

- Ні, зовсім ні! - заперечила Герміона, відкинувши з очей волосся і безуспішно шукаючи свого портфеля. - Я просто помилилася, от і все! Зараз піду й вибачуся перед професором Флитвіком... Побачимось на віщуванні!

Через двадцять хвилин Герміона приєдналася до них біля драбини, що вела в клас професорки Трелоні. Вигляд у неї був явно причмелений.

- Як я могла пропустити підбадьорливі чари! Це ж екзаменаційна тема! Професор Флитвік мені на це натякнув.

Вони піднялися до темної й задушливої кімнати у вежі. На кожному столику сяяла кришталева куля, заповнена перламутрово-білою мрякою. Гаррі, Рон і Герміона вмостилися за одним хитким столиком.

- Я думав, що кришталеві кулі почнуться аж наступного семестру, - Рон занепокоєно озирнувся, чи нема поблизу професорки Трелоні.

- Не нарікай, - прошепотів Гаррі. - Це означає, що ми закінчили хіромантію. Мене вже аж нудило, коли вона дивилася на мою долоню і щоразу здригалася.

- Усім добрий день! - пролунав знайомий примарний голос, і професорка Трелоні, як завжди, театрально з'явилася звідкись із затінку. Парваті й Лаванда затремтіли від хвилювання. Їхні лиця освітлювало молочне сяйво кришталевих куль.

- Я вирішила перейти до магічних кристалів трохи раніше, ніж планувала. - Професорка Трелоні сіла спиною до каміна й оглянула клас. - Долею визначено, що магічний кристал увійде до вашого червневого іспиту.

Герміона пирхнула.

- «Долею визначено!..» - що вона меле?! А хто планує іспити? Вона ж сама! Дивовижне пророцтво! - сказала Герміона, навіть не стишуючи голосу.

Було важко зрозуміти, чи професорка Трелоні це почула, бо її обличчя було затінене. Принаймні вона ніяк на це не зреагувала і вела далі:

- Споглядання магічного кристалу - витончене мистецтво, - мовила вона ніби крізь сон. - Я й не сподіваюся, що хтось із вас відразу зможе Бачити, зазирнувши в бездонну глибину кулі. Спочатку ми спробуємо відключити нашу свідомість і зовнішній зір... - Рон почав нестримно хихотіти і мусив затулити долонею рота, - ...для того, щоб очистити Внутрішнє Око і підсвідомість. Якщо нам пощастить, дехто з нас до кінця уроку, можливо, зможе Бачити.

Отож вони почали. Гаррі почувався як останній дурень, тупо зирячи в кришталеву кулю і намагаючись звільнити голову від усього зайвого, а насамперед - від упертої думки, що все це сон рябої кобили. Та це ніяк не вдавалося, оскільки під боком аж трусився від тамованого сміху Рон, а Герміона роздратовано клацала язиком.

- Щось побачили? - запитав їх Гаррі після п'ятнадцятихвилинного вдивляння в кулю.

- Так, бачу: тут на столі якась пляма, - показав Рон. - Мабуть, накрапало зі свічки.

- Марна трата часу, - прошипіла Герміона. - Я могла б зробити стільки корисного! Скажімо, прочитати про підбадьорливі чари...

Повз них прошелестіла професорка Трелоні.

- Може, допомогти комусь витлумачити таємничі перестороги в глибині їхніх куль? - ледь чутно мовила вона, подзенькуючи браслетами.

- Мені не треба, - прошепотів Рон. - Мені все й так зрозуміло: сьогодні буде сильний туман.

Гаррі й Герміона розреготалися.

- Ну, скільки можна! - не витримала професорка Трелоні. Всі на них озирнулися. Парваті з Лавандою обурено переглянулись. - Ви порушуєте вібрацію яснобачення!

Трелоні підійшла до їхнього столика і втупилася в кулю. У Гаррі замлоїло в животі. Він знав наперед, що зараз