Йон Колфер - Артеміс Фаул. Розум проти чарів

хижакам, бо не став завдавати собі клопоту всякими там обережними підкраданнями, а перейшов безпосередньо до завершального етапу.

Рухався ж він куди швидше, ніж міг припустити Лаккей: одним стрибком троль перетнув передпокій і відкинув середньовічні лати з такою легкістю, ніби то був пластмасовий манекен.

— Ох! — вигукнула Джульєтта, кліпаючи очима. — Та це ж Боб Снігова Людина! Канадський чемпіон тисяча дев’ятсот дев’яносто восьмого року. А я думала, ти в Андах, розшукуєш там свою рідню.

Лаккей не став переконувати її, що вона помиляється. Джульєтгин розум іще не очистився від навіяних химер. Що ж, принаймні сестра хоч помре щасливою. Поки Лаккеєва голова розробляла цей цвинтарний варіант розвитку подій, його рука, що стискала пістолет, мов сама собою злетіла вгору.

Він став натискати на спусковий гачок із такою швидкістю, яку тільки дозволяв механізм «Зігзауера». Дві кулі в груди, три — межи очі. Принаймні такий був його задум. Дві в груди звірюці він устиг всадити, але троль не став чекати ще трьох пострілів. Своїми гострющими іклами він легко розпанахав Лаккеєву куртку підвищеної міцності — от ніби бритва розтяла аркуш паперу.

Одне із зазублених ікол тварюки пронизало Лак— кеєві груди, й тіло відразу скував холодний біль. Охоронець відразу зрозумів: рана смертельна. Віддих надсадно виривався з рота. Одну легеню пробито. Потоки крові заливали хутро троля. Потоки його, Лаккеєвої, крові. Після такої втрати крові ніхто не виживає. І все-таки біль одразу змінився якоюсь чудною ейфорією. Щось подібне до природного наркотику потрапило Лаккеєві в кров через канали в тролячих іклах. І це «щось» було небезпечніше за найсмертельнішу отруту. За хвилину Лаккей не тільки перестане чинити опір, а з радісним сміхом, мов залоскотаний, сам піде до своєї могили.

Охоронець боровся з дією наркотику в своєму організмі, люто силкувався розчепити тролеві лабети. Але все було даремно. Він програв цей бій, ще його як слід і не розпочавши.

Троль ревнув і перекинув ослабле людське тіло через голову. Масивний Лаккеїв тулуб ударився в стіну з такою силою, на яку людські кістки зовсім не розраховані. Цегляне мурування тріснуло від стелі до підлоги. Тріснув і Лаккеїв хребет. Тепер він невідворотно мав сконати — як не від втрати крові, то від паралічу.

А Джульєтта й досі нічого не розуміла, все ще перебуваючи під владою гіпнотичних чарів.

— Уставай, братику! Підводься з татамі. Всі ж ми знаємо, що ти прикидаєшся.

Тут троль загальмував, бо така відсутність страху розбудила його природну допитливість. Він, можливо, й запідозрив би якийсь підступ, якби був здатен сформулювати настільки складну думку. Але врешті-решт апетит переміг. Ця істота пахла плоттю. Свіжою, ніжною. Свіжа плоть, що виросла на поверхні землі, має особливий дух. Вона просякла невідомими ароматами. Хто хоч раз скуштував м’ясо, вирощене на відкритому повітрі, той вже ніколи не повернеться до колишньої своєї їжі. Троль облизав свої передні різці й підняв пелехату лапу…

Холлі пригасла крила «Колібрі» щільно до тулуба Й спікірувала додолу. Вона ковзнула по поруччю й вилетіла в портик, над яким нависало вітражне склепіння. Неприродне світло зупиненого часу падало крізь кольорове скло широкими лазуровими смугами. «Світло…» — подумала Холлі. Ось і план готовий у голові. Якщо увімкнуться прожектори на шоломі — а чого б їм, власне, й не ввімкнутися?.. Щоправда, чоловікові допомогти вже запізно, він перетворився на міх потрощених кісток. А от дівчина… у неї ще є кілька секунд, перш ніж троль розпанахає їй тіло.

По спіралі вона летіла крізь те неприродне світло додолу, мацаючи пальцями, де ж та кнопка «Соніксу». «Сонікс» зазвичай застосовували для відлякування собак, але і в цьому випадку він міг допомогти — відволікти на якусь хвильку тролеву увагу. А капітанові Куць тієї хвильки вистачить, щоб спуститися на перший поверх.

Троль саме тягся лапою до Джульєттиної пахви. Таким способом ці тварюки розправляються із беззахисними жертвами. Пазурі заходять під ребра, видираючи живе серце. Плоті завдається мінімальна шкода, й жертва помирає майже без болю, а отже, й без напруження останньої хвилини боротьби за життя — напруження, від якого м’ясо робиться жорстке.

Холлі увімкнула «Сонікс», і… нічого не сталося. Кепсько. Зазвичай тролі не зносять надвисоких звуків. Але цей екземпляр навіть не труснув своєю патлатою довбешкою. Одна з двох причин: або шолом не функціонує, або ж троль глухий, як тетерук. На жаль, справжньої причини Холлі не могла визначити — звуки такої висоти не чутні навіть для її гострих вушок.

Хай там як, а ця відмова «Соніксу» змусила Холлі вдатися до такої стратегії, вдаватися до якої їй зовсім не хотілося. Вона пішла на безпосереднє зіткнення. І все це — подумати тільки, — аби врятувати життя людині Безперечно, вона геть із глузду з’їхала.

Холлі сіпнула важіль, перемкнувши четверту швидкість відразу на задній хід. Звісно, так можна й розладнати коробку передач. Від механіків буде їй за це добрячий прочухан — у тому неймовірному випадку, якщо вона все-таки вціліє після всього цього нескінченного кошмару. Завдяки цьому маневрові, такому шкідливому для обладнання, вона обкрутнулася в повітрі, так що каблуки її черевиків націлилися просто тролеві в голову. Холлі скривилася. Це ж буде вже другий її бій із тим самим чудовиськом, після Італії. Неймовірно.

Її закаблуки таки влучили точно в маківку тролевої голови. Завдяки швидкості, яку ельфиня зуміла розвинути, на тролячу голову звалилась вага близько півтонни. Тільки вшита в Холлін комбінезон арматура врятувала її ноги від переломів. І все ж таки вона почула, як колінна чашечка з хрускотом вискочила із суглоба. Біль гострим пазуром пронизав їй мозок. Але найгірше було те, що це завадило їй здійснити задуманий маневр відходу. Замість злетіти знову на безпечну висоту Холлі скотилася на тролеву спину й відразу ж заплуталася в густому мотуззі його вовни.

Троль розлютився не на жарт. І таки було від чого: згори щось невідоме падає йому на голову і не тільки заважає йому пообідати, а ще й поселяється в його хутрі разом із слимаками-чистильниками! Чудовисько випросталось і спробувало дотягтися пазуристою лапою до спини. Криві пазурі зашкрябали по Холліному шоломові, лишаючи паралельні борозни в прозорому сплаві заборола. Небезпеку від Джульєтта на хвильку відведено, зате