Галина Левтер - Тиха радість, Галина Левтер

Шкіра  дівчини вкрилася зрадливими пухирцями. 

— Ліно, Ліно! Приємно, правда? — усміхнувся чоловік, знову притиснувши її до себе та зімкнувши руки на її талії. Ліна не пручалася. Слухала стук його серця.

Фредові відняв руки від дівчини.

— Час снідати, а потім перев'язка.

Ліна важко дихала. Не вистачало повітря й сили опанувати емоції від його дій.

«Чоловік завжди хоче жінку, бажано одягнену в наготу». Слова мами недоречно вигулькнули у пам'яті. 

— Ти будеш її робити? — запитала злякано.

— Ти бачиш ще когось готового до такої праці? — підморгнув їй чоловік. 

Маленька проповідниця, що жила в Ліні, не любила розмов про тіло. 

— Але ж я...

— Моя Дарченко надзвичайно вродлива! У ній все гарне і принадне! 

— Ал! 

— Я маю царя в голові, Ліно!  Не бійся!  — заспокоював її чоловік. — А ще, я тут згадав. 

Фред нахилився до Ліни і  прошепотів їй на вушко.— Я вже все там бачив!