Бернард Шоу - Вибрані твори. Том II

ватаги можна дати на вигляд, скажімо, більше тридцяти трьох. Це невеличка людина з рудуватими баками, короткозорими очима й поглядом полохливим, як у дрібного купця, що заплутався. Тільки у його одного на голові циліндр. Під промінням сонця, що на спаді, циліндр вилискує, — мабуть, його дуже часто чистять патентованою шестипенсовою щіткою, і після кожного разу він стає гірший, ніж до цієї процедури. На ньому целулоїдні комірець і манжети, рудувате пальто з оксамитовим коміром, ще досить пристойне. Він найповажніша людина в цій компанії, йому вже років понад сорок, а може, і понад п’ятдесят. Він сидить скраю, праворуч від отамана; проти нього троє чоловіків — один француз, двоє англійців; із цих двох — один сталий, статечний, а другий — дражливий і капосний.

Ватажок підводиться, мальовничим жестом закидає кінець плаща через ліве плече й звертається до них з промовою. Його зустрічають оплесками, які свідчать, що він — улюблений промовець.

Ватажок. Друзі й товариші розбійники! Я маю зробити зборам таку пропозицію. Ми вже витратили три вечори на дебати про те, у кого більше персональної хоробрости — чи в анархістів, чи в соціал-демократів. Ми взялися до розгляду та глибокого вивчення принципів анархізму й соціал-демократії. Ідея анархізму знайшла собі достойного представника в особі одного з наших анархістів, який, між іншим, і сам не знає, що то за анархізм... (Сміх).

Анархіст (підводиться). Прошу слова до порядку денного! Мендоса…

Мендоса (з силою). Ну, ні, до біса! Останнього разу ви говорили до порядку денного аж цілих півгодини. Крім того, анархісти взагалі не визнають порядку...

Анархіст (просто, ввічливо, але настирливо; він насправді дуже поважна підстаркувата людина в целулоїдному комірцеві й манжетах). Це — груба помилка. Я можу довести…

Мендоса. До порядку, до порядку!

Решта (галасливо). До порядку, до порядку! Сідайте! Голова! Хай замовкне!

Анархіст підкоряється.

Мендоса. З другого боку, серед нас ми маємо трьох соціал-демократів. Вони не розмовляють поміж собою, і вони подали нам три абсолютно різні і непримиренні погляди на соціал-демократію.

Троє Чоловіків у ясно-червоних краватках. 1. Товаришу голова, я протестую. Я зараз поясню.

2. Це брехня. Я ніколи цього не казав. Будь правдивий, Мендосо!

3. Je demande lа рагоlе. С’еst аЬsоlument fаих. С’еst fаuх, fаuх, fаих. Аssаs-s-s-s-sіn*[3]!!!

Мендоса. До порядку! До порядку!

Решта. До порядку! Порядку! Порядку! Голова...

Соціал-демократи підкоряються.

Мендоса. Отже, ми терпимо ставимось до всіх думок. Але, зрештою, товариші, значна більшість серед нас — не анархісти й не соціал-демократи, а джентльмени та християни.

Більшість (схвальний гомін, крики). Слухайте! Слухайте! Це правда, ми — джентльмени й християни! Правильно!

Дражливий соціал-демократ (якого дратує, що йому не дали говорити). Ти — не християнин, ти — юдей.

Мендоса (з великодушністю, що обеззброює). Мій друже: я — виняток з усіх правил. Цілком правдиво, що я маю за честь бути євреєм; і якщо сіоністам був би потрібний проводир, який зібрав би всю нашу расу на її історичному ґрунті у Палестині, — Мендоса один із перших узявся б виконати цю справу. (Співчутливі оплески; крики: слухайте, слухайте, й т. ін.). Але я не раб забобонів. Я поглинув усі формули, навіть формули соціалізму, хоча, хто раз став соціалістом, до деякої міри залишиться ним назавжди.

Соціал-демократи. Слухайте! Слухайте!..

Мендоса. Але я добре розумію, що звичайна людина, навіть і звичайний розбійник, якого навряд чи можна назвати звичайною людиною (…слухайте, слухайте...) не є філософ. З його досить і доброго розуму; а в наших ділових справах цього доброго розуму досить і з мене. Так. А в чому полягає наша справа тут, у Сьєрра-Неваді, що її звуть найпрекраснішим місцем в Іспанії? Чи в тому, щоб обговорювати заплутані питання політичної економії? Ні. Наша справа — захоплювати автомобілі й забезпечувати найсправедливіший розподіл багатств.

Хмурий соціал-демократ. Які, — ви не повинні забувати, — є продукт праці.

Мендоса (ввічливо). Без сумніву. Які є продукт праці і яких багаті волоцюги мають прогулювати по кублах розпусти, що плямують осяяні сонцем береги Середземного моря. Ми перехоплюємо багатства й повертаємо їх для обігу тому класові, який їх виробив і який найбільш їх потребує, а саме — робітничому класові. І робимо ми це, ризикуючи нашим життям і волею, за допомогою всіх чеснот, як от: хоробрости, витривалости, обачности й стриманости, головним чином — стриманости. Я сам ось ці три дні не їм нічого, крім диких грушок та печених кролів.

Хмурий соціал-демократ (вперто). І ми їли не більше.

Мендоса (обурено). Чи брав я для себе більш, ніж випадало на мою частку?

Дражливий соціал-демократ (спокійно). А чого б то ти брав більше?

Анархіст. А чому б йому й не взяти? Кожному по його потребі, а від кожного — по його спроможності.

Француз (погрожує кулаком у бік анархіста). Fumiste[4]!

Мендоса (дипломатично). Згоджуюсь і з тобою, і з тобою.

Справжні англійські розбійники. Слухайте! Слухайте! Браво, Мендоса!

Мендоса. Я кажу вам тільки одне: поводьмося один з одним, як джентльмени, й намагаймося перемогти один одного в хоробрості лише тоді, коли прийде час діяти.

Дражливий соціал-демократ (насмішкувато). Який Шекспір!

Свист. Це свистить пастух на горбку. Він схоплюється й схвильовано показує на шлях, що на північ.

Пастух. Автомобіль, автомобіль! (Він збігає з горбка й приєднується до решти. Усі схоплюються).

Мендоса (гучним голосом). До зброї! У кого рушниця?

Хмурий соціал-демократ (подаючи Мендосі карабіна). Ось, на!

Мендоса. Цвяхів розкидано по дорозі?

Дражливий соціал-демократ. Так, фунтів зо два.

Мендоса. Гаразд! (До француза). А йди-но сюди, Дювалю! Якщо цвяхи не допоможуть, пробийте шину кулею. (Він оддає карабіна Дювалеві, який іде слідом за ним угору, на горбок. Мендоса наводить бінокль. Решта поспішає через дорогу й зникає на північ).

Мендоса (на горбку, наводячи бінокля). Їх усього двоє — капіталіст та його шофер. Мабуть, англійці.

Дюваль. Англійці? О, так. Сосhons[5]! Свині! (Націлюючи карабіна). Faut tіrеr, n’еst-се-раs[6]?

Мендоса. Ні, цвяшки зробили своє діло. Шина лопнула. Вони зупиняються.

Дюваль (кричить до інших). Faundez sur еuх; nom dе Dіеu[7]!

Мендоса (гудить його за збудження). Du calme[8], Дювалю. Осядьтесь, не гарячіться так! Вони зроблять усе, що треба. Спустімось і зустріньмо їх.

Мендоса спускається, іде повз багаття й виходить уперед, тоді як розбійники ведуть Таннера й Стрейкера. Обидва в окулярах для автомобілістів, шкіряних куртках і кепі.

Таннер. Це цього пана ви називали своїм ватажком? Чи розмовляє він по-англійському?

Дражливий соціал-демократ. Звичайно, що розмовляє. Невже ви думаєте, що ми —