Аграфена Осіння - Візерунки долі. Я згодна, Аграфена Осіння

– Для кожного початку є кінець путі,
А інколи кінець – це лиш новий початок.
Почати, чи продовжити, ти маєш сам знайти
І захотіти сам почати все спочатку.

Ми з Діном обмінялися поглядами та знову повернули свою увагу до провидиці. Чи буде вона ще щось говорити або хоча б пояснить свої слова? Але Олівія так само бездумно дивилася в одну точку.

Коли погляд дівчини став більш осмисленим, Кордевідіон пробурчав:

– Олівія, я колись тебе приб'ю за подібні пророцтва. Що ти тут наплела? Який в цьому сенс?

Віщунка знизала плечима. Потім вона підвелася, забрала руки від кулі й сказала:

– Можете подивитися.

Я швидко підскочила зі свого місця і кинулася до столика ворожки. Невже вона вирішила, що можна показати того, кого я так прагну побачити?

У кришталевій кулі, розміром з футбольний м'яч, як на маленькому екрані, чітко виднілося напівтемне приміщення з кам'яними стінами. Біля однієї зі стін стояло двоярусне ліжко. Скільки ще їх у цій кімнаті – не видно, але мене це не турбує. Адже на нижньому ярусі ліжка безтурботно спить чоловік. Саме той, заради якого ми подолали такий далекий шлях до провидиці.